Синерпен инструкция

Международное название:
Imipenem and enzyme inhibitor
Торговая марка:
Синерпен
Условие продажи:
по рецепту

Синерпен инструкция по применению

Производитель: Ранбаксі Лабораторіз Лімітед, Індія
Международное название: Imipenem and enzyme inhibitor
Код АТС: J01DH51
Регистрация: № UA/9191/01/01 от 2014-12-25 до 2019-12-25
Приказ: №1006 от 2014-12-25 до 2019-12-25
Состав: 1 флакон містить іміпенем (стерильний) 530,10 мг, еквівалентно безводному іміпенему 500 мг; циластатину натрієва сіль (стерильна) 530,70 мг, еквівалентно циластатину 500 мг
Условие продажи: по рецепту

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СИНЕРПЕН

(SYNERPEN )

Склад

діючі речовини: іміпенем і циластатин натрію;

1 флакон містить іміпенем (стерильний) 530,10 мг, еквівалентно безводному іміпенему 500 мг; циластатину натрієва сіль (стерильна) 530,70 мг, еквівалентно циластатину 500 мг;

допоміжна речовина: натрію гідрокарбонат.

Лікарська форма

Порошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: білого або блідо-жовтого кольору порошок.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Іміпенем та інгібітор ферменту.

Код АТХ J01D H51.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

СИНЕРПЕН складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу b-лактамних антибіотиків – тієнаміцинів, і циластатину натрію, особливого інгібітору ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Вагове співвідношення іміпенему й циластатину натрію у препараті СИНЕРПЕН становить 1:1.

Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується ширшим спектром потужної бактерицидної дії, ніж той, що забезпечується будь-яким із вивчених антибіотиків.

СИНЕРПЕН показаний для лікування змішаних інфекцій, спричинених чутливими до нього штамами аеробних та анаеробних бактерій. СИНЕРПЕН проявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі й до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтріаксону. Велика кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню препаратом СИНЕРПЕН.

СИНЕРПЕН не показаний для лікування менінгіту.

СИНЕРПЕН є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і разом з новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії відносно грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалася лише у b-лактамних антибіотиків вузького спектра. Спектр активності препарату СИНЕРПЕН охоплює Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus , Enterococcus faecalis та Bacteroides fragilis, різноманітну за складом і проблемну в клінічному плані групу збудників, стійких, як правило, до інших антибіотиків.

СИНЕРПЕН ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких як види Serratia та Enterobacter, які є від природи стійкими до більшості b-лактамних антибіотиків.

Антибактеріальний спектр препарату СИНЕРПЕН ширший, ніж будь-якого іншого з уже відомих антибіотиків, і охоплює всі клінічно важливі патогенні мікроорганізми. До мікроорганізмів, щодо яких СИНЕРПЕН зазвичай ефективний in vitro, належать:

Грамнегативні аеробні бактерії.

Види Achromobacter.

Види Acinetobacter (раніше Mima-Herellea).

Aeromonas hydrophila.

Види Alcaligenes.

Bordetella bronchicanis.

Bordetella bronchiseptica .

Bordetella pertussis .

Brucella melitensis .

Burkholderia pseudomallei ( раніше Pseudomonas pseudomallei).

Burkholderia stutzeri ( раніше Pseudomonas stutzeri).

Види Campylobacter.

Види Capnocytophaga.

Види Citrobacter.

Citrobacter koseri ( раніше Citrobacter diversus).

Citrobacter freundii.

Eikenella corrodens.

Види Enterobacter.

Enterobacter aerogenes.

Enterobacter agglomerans.

Enterobacter cloacae.

Escherichia coli.

Gardnerella vaginalis.

Haemophilus ducreyi.

Haemophilus influenzae (включаючи b-лактамазопродукуючі штами).

Haemophilus para influenzae.

Hafnia alvei.

Види Klebsiella.

Klebsiella oxytoca.

Klebsiella ozaenae.

Klebsiella pneumonia.

Види Moraxella.

Morganella morganii (раніше Proteus morganii).

Neisseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами).

Neisseria meningitidis .

Види Pasteurella.

Pasteurella multocida .

Plesiomonas shigelloides .

Види Proteus.

Proteus mirabilis .

Proteus vulgaris .

Види Providencia.

Providencia alcalifaciens .

Providencia rettgeri (раніше Proteus rettgeri).

Providencia stuartii .

Види Pseudomonas*.

Pseudomonas fluorescens .

Pseudomonas putida .

Pseudomonas aeruginosa .

Види Salmonella.

Salmonella typhi .

Види Serratia.

Serratia proteamaculans (раніше Serratia liquefaciens).

Serratia marcescens .

Види Shigella.

Види Yersinia (раніше Pasteurella).

Yersinia enterocolitica.

Yersinia pseudotuberculosis.

*Stenotrophomonas maltophilia (раніше Xanthomas maltophilia, раніше Pseudomonas maltophilia) та штами Burkholderia cepacia (раніше Pseudomonas cepacia) в цілому нечутливі щодо препарату СИНЕРПЕН.

Грампозитивні аеробні бактерії.

Види Bacillus.

Enterococcus faecalis.

Erysipelothrix rhusiopathiae.

Listeria monocytogenes.

Види Nocardia.

Види Pediococcus.

Staphylococcus aureus (включаючи пеніциліназопродукуючі штами).

Staphylococcus epidermidis (включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Staphylococcus saprophyticus.

Streptococcus agalactiae.

Streptococcus групи С.

Streptococcus групи G.

Streptococcus pneumonia.

Streptococcus pyogenes.

Viridans Streptococci (включаючи α та γ-гемолітичні штами).

Enterococcus faecium та деякі стійкі до метициліну стафілококи нечутливі до препарату СИНЕРПЕН.

Грамнегативні анаеробні бактерії.

Види Bacteroides.

Bacteroides distasonis.

Bacteroides fragilis .

Bacteroides ovalus .

Bacteroides thelaiotaomicron .

Bacteroides uniformis .

Bacteroides vulgatus .

Bilophila wadsworthia .

Види Fusobacterium.

Fusobacterium necrophorum .

Fusobacterium nucleatum .

Porphyromonas asaccharolytica (раніше Bacteroides asaccharolyticus).

Prevotella bivia (раніше Bacteroides bivius).

Prevotella disiens (раніше Bacteroides disiens).

Prevotella intermedia (раніше Bacteroides intermedius).

Prevotella melaninogenica (раніше Bacteroides melaninogenicus).

Veilonella spp.

Грампозитивні анаеробні бактерії.

Види Actinomyces.

Види Bifidobacterium.

Види Clostridium.

Clostridium perfringens.

Види Eubacterium.

Види Lactoballus.

Види Mobiluncus.

Microaerophilic streptococcus.

Види Peptococcus.

Види Peptostreptococcus.

Види Propionibacterium (включаючи P. acnes).

Інші.

Mycobacterium fortuitum .

Mycobacterium smegmatis .

Випробування in vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами відносно деяких ізолятів Pseudomonas aeruginosa.

Фармакокінетика .

У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія препарату СИНЕРПЕН у дозі 500 мг впродовж 20 хв илин призводила до пікових рівнів іміпенему в плазмі крові від 21 до 58 мкг/мл. Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив 1 годину. Приблизно 70 % застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді в сечі впродовж 10 годин, і подальшого виведення препарату з сечею не спостерігалося. При застосуванні препарату СИНЕРПЕН за схемою кожні 6 годин не спостерігалося накопичення іміпенему в плазмі крові або сечі у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Сумісне застосування препарату СИНЕРПЕН і пробенециду призводило до мінімального підвищення рівнів у плазмі крові і напіввиведення іміпенему з плазми крові. При застосуванні окремо іміпенем метаболізується у нирках дегідропептидазою-І. Індивідуальне відновлення у сечі було в діапазоні від 5 до 40 %, в середньому у кількох дослідженнях – 15-20 %. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки крові людини становить приблизно 20 %.

Циластатин – специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому супутнє застосування іміпенему і циластатину дає змогу досягнути терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі крові. Пікові рівні циластатину в плазмі крові після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії препарату СИНЕРПЕН у дозі 500 мг знаходилися у діапазоні від 21 до 55 мкг/мл. Період напіввиведення циластатину з плазми крові становить приблизно 1 годину. Приблизно 70-80 % дози циластатину впродовж 10 годин після застосування СИНЕРПЕНУ виводиться у незміненому вигляді з сечею. Після цього циластатин не виявлявся у сечі. Приблизно 10 % виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівняну з такою материнського препарату. Сумісне застосування препарату СИНЕРПЕН і пробенециду призводило до збільшення удвічі рівня у плазмі крові і періоду напіввиведення циластатину, але не мало впливу на відновлення циластатину з сечею.

Зв’язування циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40 %.

Ниркова недостатність.

Після одноразової внутрішньовенної дози препарату СИНЕРПЕН 250 мг/250 мг площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для іміпенему збільшилася відповідно в 1,1, 1,9, та 2,7 раза у пацієнтів з незначною (кліренс креатиніну (CrCL 50-80 мл/хв/1,73 м2), помірною (CrCL 30-<50 мл/хв/1,73 м2) та тяжкою (CrCL <30 мл/хв/1,73 м2) нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CrCL >80 мл/хв/1,73 м2), а площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для циластатину збільшилася відповідно в 1,6, 2 та 6,2 раза у пацієнтів з незначною, помірною та тяжкою нирковою недостатністю, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Після одноразової внутрішньовенної дози препарату СИНЕРПЕН 250 мг/250 мг, застосованої через 24 години після гемодіалізу, площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для іміпенему та циластатину була більшою відповідно у 3,7 та 16,4 раза порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Виведення із сечею, нирковий кліренс та плазмовий кліренс іміпенему та циластатину зменшуються разом зі зниженням ниркової функції після внутрішньовенного введення препарату СИНЕРПЕН. Коригування дози необхідне для пацієнтів з порушенням функцій нирок.

Печінкова недостатність.

Фармакокінетика іміпенему у пацієнтів із печінковою недостатністю не встановлювалася. Через обмежений обсяг печінкового метаболізму іміпенему очікується, що печінкова недостатність не впливатиме на його фармакокінетику. Тому коригування дози для пацієнтів із печінковою недостатністю не рекомендоване.

Діти.

Середній кліренс та об’єм розподілу для іміпенему були приблизно на 45 % вищими у дітей (віком від 3 місяців до 14 років) порівняно з дорослими. Площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для іміпенему після застосування дози іміпенему/циластатину 15/15 мг/кг маси тіла у дітей була приблизно на 30 % вищою, ніж експозиція у дорослих, що отримували дозу 500 мг/500 мг. При вищій дозі експозиція після застосування 25/25 мг/кг іміпенему/циластатину дітям була на 9 % вищою порівняно з експозицією у дорослих, які отримували дозу в 1000 мг/1000 мг.

Пацієнти літнього віку.

У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 до 75 років з нормальною функцією нирок для їхнього віку) фармакокінетика одноразової внутрішньовенної дози препарату СИНЕРПЕН в 500 мг/500 мг, що вводилася впродовж 20 хвилин, узгоджувалася з очікуваними результатами у пацієнтів з незначною нирковою недостатністю, для яких будь-які зміни дози вважаються непотрібними. Середні величини напіввиведення іміпенему та циластатину з плазми крові становили відповідно 91 ± 7 хвилин та 69 ±15 хвилин. Багаторазове дозування не мало впливу на фармакокінетику іміпенему чи циластатину і не спостерігалося будь-якого накопичення іміпенему/циластатину.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

  • внутрішньочеревні інфекції;
  • інфекції нижніх дихальних шляхів (тяжка пневмонія, включаючи лікарняну та вентиляторасоційовану пневмонію);
  • інтранатальні та післяпологові інфекції;
  • інфекції сечостатевої системи;
  • інфекції шкіри та м’яких тканин;
  • інфекції кісток і суглобів;
  • септицемія;
  • ендокардит.

Препарат СИНЕРПЕН можна застосовувати при лікуванні пацієнтів із нейтропенією, що супроводжується гарячкою, ймовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція.

Лікування пацієнтів із бактеріємією, що асоційована або ймовірно асоційована з будь-якою з вищевказаних інфекцій.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого із компонентів препарату, інших препаратів карбапенему, інших β-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніциліну або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

У хворих, які застосовували ганцикловір разом із препаратом СИНЕРПЕН для внутрішньовенного застосування, відмічались генералізовані судоми. Ці препарати можна застосовувати сумісно тільки в разі, якщо очікувана користь від застосування переважає можливий ризик.

В ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а у деяких випадках повідомлялося про раптові судоми. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату.

Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагуляційні ефекти. Ризик може змінюватися залежно від типу інфекції, віку та загального статусу пацієнта. Рекомендується проводити частий моніторинг міжнародного нормалізованого відношення (INR) під час та після супутнього застосування антибіотиків з пероральним засобом проти зсідання крові.

Супутнє застосування препарату СИНЕРПЕН та пробенециду призводило до мінімального збільшення концентрації іміпенему в плазмі крові та періоду напіввиведення іміпенему з плазми крові. Виведення із сечею активного (незасвоєного) іміпенему зменшувалося приблизно до 60 % дози, коли препарат СИНЕРПЕН застосовувався з пробенецидом. Супутнє застосування препарату СИНЕРПЕН та пробенециду подвоювало рівень циластатину в плазмі крові та період напіввиведення циластатину, але не мало ніякого ефекту на виведення циластатину з сечею.

Особливості застосування

Відомі деякі клінічні та лабораторні дані, які вказують на часткову перехресну алергенність препарату СИНЕРПЕН та інших b-лактамних антибіотиків, пеніцилінів та цефалоспоринів. Тяжкі реакції (включаючи анафілаксію) спостерігаються при застосуванні більшості

b-лактамних антибіотиків. Перед початком терапії препаратом слід ретельно вивчити анамнез хворого на наявність реакції гіперчутливості до b-лактамних антибіотиків. Якщо під час застосування препарату розвинулася алергічна реакція, препарат слід відмінити і вжити відповідних заходів.

Серйозні анафілактичні реакції вимагають невідкладної терапії.

В ході лікування іміпенемом/циластатином слід ретельно контролювати функції печінки через ризик печінкової токсичності (збільшення рівня трансаміназ, печінкова недостатність і блискавичний гепатит).

Пацієнтам з існуючими раніше захворюваннями печінки потрібно контролювати функції печінки під час лікування іміпенемом/циластатином. Немає потреби в коригуванні дози.

Під час лікування іміпенемом/циластатином можлива позитивна пряма або непряма проба Кумбса.

Перед будь-яким емпіричним лікуванням слід враховувати антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину, особливо при станах, що становлять загрозу для життя пацієнта. Крім того, слід дотримуватися обережності через обмежену чутливість певних патогенів (асоційованих, наприклад, з бактеріальними інфекціями шкіри та м’яких тканин) до іміпенему/циластатину. Застосування іміпенему/циластатину є доцільним для лікування цих типів інфекцій, якщо конкретний патоген був уже задокументований і відомий як чутливий або коли існують дуже серйозні підстави вважати, що найімовірніший патоген (-и) є придатним (-и) для такого лікування. Супутнє застосування данного засобу проти стійкого до метициліну Staphylococcus aureus (MRSA) може бути показане, коли підозрюється або доведена участь MRSA-інфекцій при затверджених показаннях. Супутнє застосування аміноглікозиду може бути показане, коли підозрюється або доведена участь інфекцій Pseudomonas aeruginosa при затверджених показаннях.

В ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, а у деяких випадках повідомлялося про раптові судоми. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату.

Застосування Doribax (doripenem), антибактеріального препарату, який використовується для лікування пацієнтів із розвиваючоюся пневмонією, при штучній вентиляції легень, має підвищений ризик летального наслідку та низьку клінічну ефективність порівняно з застосуванням іміпінему та циластатину для ін’єкцій.

Розвиток псевдомембранозного коліту був зареєстрований як ускладнення при застосуванні майже всіх антибіотиків; форми його можуть бути від легких до таких, що загрожують життю пацієнта. Через це антибіотики необхідно з обережністю призначати пацієнтам, в анамнезі яких виявляються шлунково-кишкові захворювання, особливо коліти. Важливо пам’ятати про можливість розвитку псевдомембранозного коліту, коли у пацієнта в ході лікування антибіотиками розвивається діарея. Слід розглядати можливість припинення терапії іміпенемом/циластатином і застосування специфічного лікування Clostridium difficile. Не слід призначати лікарські препарати, які інгібують перистальтику.

Препарат СИНЕРПЕН не рекомендований для лікування менінгіту.

Як і при терапії іншими антибіотиками групи β-лактамів, при застосуванні препарату СИНЕРПЕН описані такі побічні ефекти з боку ЦНС як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо у тих випадках, коли були перевищені рекомендовані дози залежно від функцій нирок та маси тіла. Звичайно подібні розлади відмічалися у пацієнтів з ураженням ЦНС (травмами головного мозку або нападами судом в анамнезі) та/або у пацієнтів з порушеною функцією нирок, у яких можлива кумуляція препарату в організмі. У зв’язку з цим, особливо для подібних хворих, вкрай необхідно суворо дотримуватися рекомендованих доз та лікувального режиму. Терапію протисудомними препаратами потрібно продовжити хворим із судомами в анамнезі.

Особливо уважно слід ставитися до неврологічних симптомів або судом у дітей з відомими факторами ризику судом або, які отримують супутнє лікування лікарськими препаратами для зниження інтенсивності судом.

Якщо в процесі лікування препаратом виникають фокальний тремор, міоклонія або судомні напади, пацієнтам слід пройти неврологічне обстеженння з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо симптоми порушень з боку ЦНС зберігаються, то дозу препарату СИНЕРПЕН потрібно зменшити або зовсім відмінити препарат.

СИНЕРПЕН не показаний для лікування пацієнтів із кліренсом креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2, за винятком тих випадків, коли через 48 годин буде проведено гемодіаліз. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, СИНЕРПЕН рекомендується тільки тоді, коли позитивні результати лікування перевищують потенційний ризик розвитку судом.

Препарат СИНЕРПЕН 500 мг/500 мг містить 37,6 мг натрію (1,6 мг-екв.), що слід враховувати при застосовуванні його пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій (безсольовій) дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Застосування препарату для лікування вагітних жінок належним чином не вивчене, тому призначати його у період вагітності можна тільки в разі, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Годування груддю.

Іміпенем та циластатин екскретуються у невеликих кількостях у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату в період годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Враховуючи ризик виникнення таких побічних явищ як міоклонія, галюцинації, сплутаність свідомості і судоми, слід уникати керування автотранспортом та іншими механізмами при застосуванні препарату.

Спосіб застосування та дози

Рекомендації доз для препарату СИНЕРПЕН слід призначати кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватися.

Добову дозу препарату СИНЕРПЕН визначають, беручи до уваги тип та ступінь тяжкості інфекції, виділеного патогену (-ів); дозу розподілити на декілька рівних введень, враховуючи стан функціїй нирок і масу тіла.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок.

Дози для пацієнтів із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну > 70 мл/хв/1,73 м2) і масою тіла не менше 70 кг:

  • 500 мг/500 мг через кожні 6 годин або
  • 1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів із гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні

6 годин.

Дозу слід знижувати для пацієнтів із кліренсом креатиніну £ 70 мл/хв/1,73 м2 та/або з масою тіла менше 70 кг. Зменшення дози залежно від маси тіла особливо важливе для пацієнтів зі значно меншою за 70 кг масою тіла та/або помірною/тяжкою формою порушення функцій нирок.

Дозу для пацієнтів, маса тіла яких менше 70 кг, визначати за допомогою формули:

Фактична маса тіла (кг) * стандартна доза

70 (кг)

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу.

Дорослі пацієнти із порушеннями функцій нирок.

Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функцій нирок, необхідно:

1. Визначити загальну добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку звичайно застосовувати пацієнтам із нормальною функцією нирок.

2. Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. таблицю 1) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта та тривалість проведення інфузії (див. «Спосіб застосування»).

Таблиця 1

Дози СИНЕРПЕНу для дорослих пацієнтів

з порушеннями функцій нирок і масою тіла 70 кг і більше*.

Загальна добова доза для пацієнтів із нормальною функцією нирок (мг/доба)

Кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2)

41-70

2-40

6-20

доза в мг (інтервал у годинах)

2000/2000

500/500 (8)

250/250 (6)

250/250 (12)

3000/3000

500/500 (6)

500/500 (8)

500/500 (12) **

4000/4000

750/750 (8)

500/500 (6)

500/500 (12) **

* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

** При застосуванні дози 500 мг/500 мг пацієнтам із кліренсом креатиніну 6-20 мл/хв/1,73 м2 значно зростає ризик виникнення судом.

СИНЕРПЕН для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам із кліренсом креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2, якщо впродовж найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.

Гемодіаліз.

При лікуванні пацієнтів, у яких кліренс креатиніну £ 5 мл/хв/1,73 м2 і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із кліренсом креатиніну 6‑20 мл/хв/1,73 м2 (див. таблицю 1).

Як іміпенем, так і циластатин виводяться впродовж проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести СИНЕРПЕН одразу ж після сеансу гемодіалізу і надалі вводити кожні

12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у яких основним захворюванням є захворювання центральної нервової системи, потребують уважного спостереження; призначати СИНЕРПЕН таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»).

На даний час існує недостатньо даних щодо застосування препарату СИНЕРПЕН пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.

Печінкова недостатність.

Коригування дози не потрібне для пацієнтів із порушеннями функцій печінки.

Пацієнти літнього віку.

Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.

Діти віком від 1 року.

Для дітей віком > 1 року рекомендована доза становить 15/15 або 25/25 мг/кг/доза через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі як Pseudomonas aeruginosa) та тяжкі інфекції (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів із гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям із порушеннями функцій нирок (креатинін сироватки крові > 2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.

Спосіб застосування.

Кожну дозу, що не перевищує 500 мг/500 мг препарату СИНЕРПЕН для внутрішньовенного застосування, слід вводити впродовж 20-30 хв. Кожну дозу, що перевищує 500 мг/500 мг, слід вводити впродовж 40-60 хв. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.

Приготування розчину для внутрішньовенного введення.

СИНЕРПЕН для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.

До складу препарату СИНЕРПЕН як буфер входить бікарбонат натрію, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчин готувати і зберігати згідно з наведеними вказівками. У препараті СИНЕРПЕН для внутрішньовенного застосування міститься 37,5 мг натрію (1,6 мЕкв).

Стерильний порошок СИНЕРПЕН слід розводити так, як це зазначено у таблиці 2. Отриманий розчин необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до жовтого не впливає на активність препарату.

Таблиця 2

Приготування розчину СИНЕРПЕН для внутрішньовенного введення

Доза СИНЕРПЕНу

(іміпенем/циластатин)

Потрібний об’єм розчинника (мл)

Приблизна середня концентрація СИНЕРПЕНу (мг/мл)

500/500

100

5/5

Приготування розчину СИНЕРПЕН у флаконах об’ ємом 30 мл.

Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій.

Рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду до флакона. За виняткових обставин, коли 0,9 % розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин. Як розчинник можна застосовувати 5 % глюкозу.

Добре струсити та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: СУСПЕНЗІЯ НЕ Є ГОТОВИМ РОЗЧИНОМ ДЛЯ ІНФУЗІЙ.

Повторити процедуру, додавши знов 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, доки вона не стане прозорою.

Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно 5 мг/мл іміпенему та циластатину.

Розведені розчини слід негайно застосовувати. Часовий інтервал між початком відновлення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.

Приготований розчин слід зберігати при кімнатній температурі не вище 25 °С не більше

4 годин або в холодильнику при температурі не вище 4 °С не більше 24 годин.

Діти

Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати СИНЕРПЕН дітям віком до 1 року та дітям з порушеннями функцій нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування

Симптоми передозування, що можуть виникати, узгоджуються із профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію.

Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні препаратом. Препарат видаляється шляхом гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції

Клас системи органів

Побічні реакції

Інфекції та інвазії

псевдомембранозний коліт, кандидоз, гастроентерит

З боку системи крові та лімфатичної системи

еозинофілія, панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, агранулоцитоз, гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку

З боку імунної системи

анафілактичні реакції

З боку психіки

психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаності свідомості

З боку нервової системи

судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість, енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку, погіршення тяжкої міастенії, головний біль, сонливість

З боку органів слуху та лабіринту

втрата слуху, запаморочення, шум у вухах

З боку серця

ціаноз, тахікардія, сильне серцебиття

Судинні розлади

тромбофлебіт, артеріальна гіпотензія, припливи

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль

З боку шлунково-кишкового тракту

діарея, блювання, нудота.

Як виявляється, нудота та/або блювання, пов’язані із лікарським препаратом, зустрічаються частіше у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії, що лікувалися препаратом, зміна кольору зубів та/або язика, геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, збільшене слиновиділення

З боку гепатобіліарної системи

печінкова недостатність, гепатит, блискавичний гепатит

З боку шкіри та підшкірної клітковини

висипання (наприклад, екзантематозні), кропив’янка, свербіж, токсичний епідермальний некроліз, хвороба Квінке, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, гіпергідроз, зміни структури шкіри

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта

Розлади з боку нирок та сечовидільної системи

гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією)

Роль препарату СИНЕРПЕН у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки звичайно були присутні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії чи до погіршення ниркової функції

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

генітальний свербіж

Загальні порушення і стани в місці застосування

гарячка, місцевий біль та індурація у місці ін’єкції, еритема в місці ін’єкції, інфекції при локальному введені, дискомфорт у ділянці грудей, астенія/слабкість

Дослідження

збільшення рівнів трансаміназ у сироватці, збільшення рівнів лужної фосфатази в сироватці, позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівнів білірубіну в сироватці крові, збільшення рівнів креатиніну в сироватці, збільшення рівнів азоту сечовини крові, зниження гематокриту, збільшення лімфоцитів та базофілів

У ході досліджень з участю дітей віком > 3 місяців повідомлялося про побічні реакції, цілком подібні до тих, що спостерігалися у дорослих пацієнтів.

Несумісність

СИНЕРПЕН для внутрішньовенного введення хімічно несумісний з лактатами (солями молочної кислоти) і не повинен розводитися розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, СИНЕРПЕН можна вводити через ту ж внутрішньовенну систему, через яку здійснюється інфузія розчинів лактату.

СИНЕРПЕН для внутрішньовенного введення не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 1 флакону 30 мл або 100 мл у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ранбаксі Лабораторіз Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Індастріал Ареа 3, Девас - 455001, Індія.

Industrial Area - 3, Dewas - 455001, India.

Самолечение может быть опасным для вашего здоровья
Сайт предназначен для медицинских сотрудников и носит справочно-ознакомительный характер. Запрещено использовать материалы без явного указания ссылки на MedTab.com.ua и письменного разрешения.
© Copyright 2017 MedTab.com.ua (Украина)