Скоприл Плюс инструкция

Международное название:
Lisinopril and diuretics
Торговая марка:
Скоприл Плюс
Условие продажи:
по рецепту
Схожие по названию:

Скоприл Плюс инструкция по применению

Производитель: Алкалоїд АД - Скоп'є, Республіка Македонія
Международное название: Lisinopril and diuretics
Код АТС: C09BA03
Регистрация: № UA/10253/01/01 от 2009-11-26 до 2014-11-26
Приказ: №55 от 2014-01-20 до 2014-11-26
Состав: 1 таблетка містить лізиноприлу 20 мг (у вигляді лізиноприлу дигідрату 21,780 мг) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг
Условие продажи: по рецепту
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

СКОПРИЛ плюс Ò

( SKOPRYL plus Ò )

Склад

діючі речовини: лізиноприл (lisinopril) + гідрохлоротіазид (hydrochlorothiazide);

1 таблетка містить лізиноприлу 20 мг (у вигляді лізиноприлу дигідрату 21,780 мг) і гідрохлоротіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини : маніт E 421, магнію стеарат, кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, повідон, заліза оксид коричневий 75 Е 172 (таблетки 20 мг + 12,5 мг).

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Інгібітори АПФ і діуретики. Лізиноприл і діуретики.

Код АТС C09B A03.

Клінічні характеристики

Показання

М'яка та помірна артеріальна гіпертензія у пацієнтів, яка потребує комбінованої терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючих речовин, компонентів препарату, інших похідних сульфонаміду.

Ангіоневротичний набряк в анамнезі, спричинений попереднім прийомом інгібіторів АПФ; спадковий або ідіопатичний ангіоневротичний набряк.

Анурія, аортальний стеноз або гіпокаліємія.

Тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/хв) та печінки.

Вагітність і період годування груддю.

Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Дози призначають індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану. Рекомендована початкова доза лізиноприлу для дорослих - від 5 до 10 мг на день. Подальша корекція дози залежить від досягнення клінічного ефекту, зазвичай стабільний терапевтичний ефект спостерігається після 2-4 тижнів прийому препарату. Рекомендована підтримуюча доза – 1 таблетка Скоприл плюсÒ 1 раз на день. Максимальна доза – 2 таблетки 1 раз на день. Застосовують внутрішньо, незалежно від прийому їжі.

Дана доза (1 таблетка Скоприл плюсÒ, що містить 20 мг лізиноприлу) не підходить на початкових етапах підбору дози (в 5 мг) оскільки не пристосована для поділу на 4 рівні частини з адекватним розподілом діючої речовини в кожній із цих частин.

При нирковій недостатності у зв’язку з тим, що тіазиди можуть бути неадекватними діуретиками для застосування у пацієнтів з нирковими порушеннями при кліренсі креатиніну 30 мл/хв або нижче (помірна або тяжка ниркова недостатність), Скоприл плюсÒ не слід застосовувати як початкову терапію у цієї групи пацієнтів.

Скоприл плюсÒ можна застосовувати в пацієнтів з кліренсом креатиніну 30-80 мл/хв, лише тоді, коли необхідні дози лізиноприлу і гидрохлоротіазиду можуть бути досягнуті таблетками Скоприл плюсÒ.

Попередня сечогінна терапія. Після прийому початкової дози препарату можлива поява симптоматичної артеріальної гіпотензії. Це спостерігається у пацієнтів з наявним водно-сольовим порушенням у результаті попередньої сечогінної терапії. За можливості сечогінна терапія має бути припинена за 2-3 дні до початку лікування лізиноприлом.

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: постуральна гіпотензія, інфаркт міокарда або церебро-васкулярний інсульт, можлива поява вторинної до вираженої артеріальної гіпотензії у пацієнтів з підвищеним ризиком захворювання, відчуття серцебиття і тахікардія, серцеві аритмії.

З боку кровоносної і лімфатичної системи: зниження рівня гемоглобіну і гематокриту, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична анемія, збільшення лімфатичних вузлів та аутоімунна хвороба, апластична анемія, пурпура.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, парестезія, зміна смаку, порушення сну, сплутаність свідомості, збуджений стан, зміна настрою, безсоння, депресія.

З боку кістково-м'язової системи : м'язові спазми.

З боку органів зору: тимчасово розфокусований зір, ксантопсія.

З боку органів слуху і вестибулярного апарату: запаморочення.

З боку дихальної системи: кашель, риніт, бронхоспазм, синусит, алергічна альвеолярна/ еозинофільна пневмонія, респіраторний дистрес, що включає пневмонію та набряк легень.

З боку травної системи : пронос, блювання, нудота, абдомінальний біль, розлади шлунка, сухість у роті, панкреатит, кишкова ангіоедема, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця і печінкова недостатність; запалення слинних залоз, судоми, діарея, запор, зниження апетиту.

З боку сечовидільної системи: ниркова дисфункція, уремія, гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія; глюкозурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку імунної системи: анафілактична реакція.

З боку репродуктивної системи та грудних залоз: імпотенція, гінекомастія.

Ураження шкіри і підшкірно-жирової клітковини : шкірний висип і свербіж, гіперсензитивний/ангіоневротичний набряк (обличчя, губ, язика, голосових зв'язок і гортанних кінцівок); кропив'янка, облисіння, псоріаз, посилене потовиділення, пемфігус, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, фоточутливість, шкірні реакції, подібні до червоного вовчака і реактивація шкірного вовчака.

Комплекс симптомів може включати одну або більше ознак: гарячка, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивні антинуклеарні антитіла (ПАНА), збільшення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілія і лейкоцитоз, висип, фоточутливість або інші дерматологічні прояви.

Метаболічні та пов'язані з харчуванням: гіпоглікемія; гіперглікемія, гіперурикемія, гіпокаліємія і гіпонатріємія, збільшення холестерину і тригліцеридів, анорексія.

Судинні порушення : феномен Рейнода, некротизуючий ангиніт (васкуліт, шкірний васкуліт).

Гепатобіліарні порушення: жовтяниця (внутрішньопечінковий холестаз) і панкреатит.

Загальний вплив на організм в цілому: втома, астенія, гарячка.

Лабораторні показники: підвищення рівня креатиніну і сечовини в сироватці крові; підвищення печінкових ферментів; гіперкаліємія; підвищення рівня білірубіну в сироватці крові та гіпонатріємія.

Передозування

Симптоми . Артеріальна гіпотензія, гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія і обезводнення організму.

Лікування. Симптоматичне і підтримуюче. Викликати блювання і промити шлунок (промивання шлунку доцільне у випадку, якщо після прийому препарату пройшло менше чотирьох годин). Провести корекцію обезводнення, електролітного дисбалансу і артеріальної гіпотензії у встановленому порядку.

У разі розвитку ангіоневротичного набряку потрібно ввести підшкірно 0,3-0,5 мл епінефрину і десенсибілізуючі засоби.

Лізиноприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Протипоказано застосування препарату Скоприл плюсÒ у період вагітності та годування груддю. При встановленні вагітності прийом препарату потрібно припинити.

Прийом інгібіторів АПФ в II та III триместрі вагітності чинить несприятливу дію на плід (можливе виражене зниження АТ, ниркова недостатність, гіперкаліємія, гіпоплазія черепа, внутрішньоутробна смерть). Даних про негативний вплив препарату на плід при застосуванні його під час I триместру вагітності немає. За новонародженими та немовлятами, котрі піддалися внутрішньоутробній дії інгібіторів АПФ, рекомендується вести ретельне спостереження для своєчасного виявлення вираженого зниження АТ, олігурії та гіперкаліємії.

Жінкам репродуктивного віку до призначення препарату слід виключити вагітність.

Лізиноприл проникає через плаценту, але немає даних про його проникнення у грудне молоко.

Доведено, що тіазиди виділяються у грудне молоко.

Враховуючи можливість виникнення серйозних ускладнень у новонароджених, на період лікування препаратом необхідно відмінити годування груддю.

Діти

Немає даних про безпеку і ефективність застосування препарату у дітей, тому Скоприл плюсÒ протипоказано застосовувати цій категорії пацієнтів.

Особливості застосування

У пацієнтів, які втратили багато рідини і електролітів внаслідок попереднього лікування діуретиками, після прийому препарату Скоприл плюсÒ можуть виникнути симптоми артеріальної гіпотензії. Щоб цього уникнути, прийом діуретиків необхідно припинити за 2-3 дні до початку лікування препаратом.

Пацієнти перед застосуванням препарату Скоприл плюсÒ повинні бути поінформовані про можливі ознаки ангіоневротичного набряку, щоб вчасно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря (труднощі при ковтанні та диханні, набряклість обличчя, кінцівок, очей, рота, язика).

Артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс . У деяких пацієнтів при антигіпертензивній терапії можливі прояви симптоматичної гіпотензії. Рідко зустрічається у пацієнтів з м'якою артеріальною гіпертензією через присутність водно-електролітного дисбалансу (обезводнення, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія або гіпокаліємія), попередньої сечогінної терапії, безсольової дієти, діалізу або діареї, блювання. У даних пацієнтів потрібно періодично контролювати рівень електролітів у сироватці крові.

При артеріальній гіпотензії пацієнт має перебувати у лежачому положенні; за необхідності слід ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин. Тимчасова гіпотензивна реакція не є протипоказанням до подальшого лікування. Для подальшого відновлення ефективного об'єму крові і артеріального тиску (АТ) необхідне зниження дози або перехід на монотерапію однією з активних речовин препарату.

Хірургічне втручання/загальна анестезія. При великих хірургічних втручаннях, а також при застосуванні інших лікарських засобів, що викликають зниження АТ, лізиноприл, блокуючи утворення ангіотензину II, може викликати виражене непрогнозоване зниження АТ.

Метаболічні та ендокринні ефекти . Терапія тіазидами може знизити толерантність до глюкози. Може знадобитися регулювання доз антидіабетичних засобів, включаючи інсулін. Тіазиди можуть знизити виділення кальцію з сечі і викликати нестійке та незначне підвищення сироваткового кальцію. Гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоїдизм. Тіазиди мають бути відмінені перед виконанням функціональних тестів паращитовидної залози.

Збільшення рівня холестерину і тригліцеридів може бути пов'язане з тіазидною сечогінною терапією. Терапія тіазидними діуретиками може прискорити гіперурикемію і/або подагру у певних пацієнтів. Проте, лізиноприл може збільшити виведення сечової кислоти і таким чином може зменшити гіперурикемічний ефект гідрохлоротіазиду.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк. Ангіоневротичний набряк обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, губ, язика, надгортанника і/або гортані зустрічалися рідко у пацієнтів, що приймали інгібітори АПФ, включаючи і лізиноприл. Це може статися у будь-який час, у таких випадках застосування препарату Скоприл плюсÒ слід терміново припинити і призначити відповідний контроль до повного зникнення симптомів.

У випадку, коли набряк спостерігається лише на обличчі і губах, загальний стан зазвичай нормалізується без інтервенції, хоча антигістамінні препарати виявляються ефективними. Ангіоневротичний набряк гортані може бути фатальним. Коли настає ураження язика, надгортанника або гортані, можлива обструкція дихальних шляхів, тому потрібна відповідна терапія. Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, не пов'язаним з терапією інгібітором АПФ, можуть потрапити до групи ризику розвитку ангіоневротичного набряку, отримуючи інгібітор АПФ.

У пацієнтів, що знаходяться на терапії тіазидами, можуть з'явитися реакції підвищеної чутливості (з або без присутності в анамнезі алергії або бронхіальної астми). При застосуванні тіазидів можливе загострення або активація системного червоного вовчака.

Анафілактоїдні реакції при перетинчастокрилій десенсибілізації (Hymenoptera Desensitisation). У пацієнтів, що приймають інгібітори АПФ протягом десенсибілізації з перетинчастокрилою отрутою (наприклад, бджолина або осина отрута), рідко спостерігалися небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. Цих реакцій можна уникнути, тимчасово припинивши прийом інгібітору АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Кашель. Характерний непродуктивний, постійний кашель спостерігається при прийомі інгібіторів АПФ, який зникає після припинення терапії. Кашель, спричинений інгібітором АПФ, потрібно диференціювати від кашлю при інших захворюваннях.

Безсольова дієта. Слід призначати з обережністю пацієнтам, що перебувають на безсольовій дієті.

Аортальний стеноз/гіпертрофічна кардіоміопатія. Інгібітори АПФ слід призначати з обережністю пацієнтам з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка.

З обережністю призначають пацієнтам з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярним захворюванням, оскільки виражене зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярного інсульту.

Порушення функції нирок. Тіазиди, можливо можуть бути неадекватними діуретиками для застосування у пацієнтів з нирковими порушеннями, також вони неефективні при кліренсі креатиніну 30 мл/хв або нижче (помірна або тяжка ниркова недостатність).

Скоприл плюс не слід призначати пацієнтам з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 80 мл/хв), крім випадків, коли за допомогою титрування доз окремих активних речовин препарату досягається прийнятна доза, присутня у комбінації.

У деяких пацієнтів, що страждають на артеріальну гіпертензію, без попереднього виявленого захворювання нирок було помічено підвищення рівня сечовини в крові і креатиніну в сироватці (в основному незначне і тимчасове) при одночасному застосуванні препарату Скоприл плюсÒ. За необхідності дозу препарату можна зменшити або застосовувати активні речовини препарату індивідуально.

У деяких пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, що лікувалися інгібітором АПФ, зазвичай відзначалося зворотне підвищення рівня сечовини і креатиніну в сироватці. У разі появи цих ознак під час прийому препарату лікування слід припинити.

Пацієнти на гемодіалізі. Скоприл плюсÒ не рекомендується пацієнтам з нирковою недостатністю, що перебувають на гемодіалізі. Часті випадки анафілактичних реакцій спостерігалися також у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі із використанням високопроточних мембран (наприклад, AN 69), які одночасно приймали інгібітори АПФ. Для лікування цієї групи пацієнтів рекомендується для діалізу використовувати мембрану іншого типу або інший антигіпертензивний препарат.

Анафілактоїдні реакції при аферезі ЛПНЩ . У пацієнтів, що знаходяться на лікуванні інгібіторами АПФ під час процедури аферезу ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) за допомогою декстран-сульфатної абсорбції, рідко виявлялись загрозливі для життя анафілактоїдні реакції. Для уникнення цих реакцій перед кожною процедурою аферезу слід тимчасово припиняти прийом інгібіторів АПФ.

Захворювання печінки. З обережністю слід застосовувати тіазиди у пацієнтів з порушеннями функції печінки або прогресивним захворюванням печінки, оскільки незначні зміни водно-сольового і електролітного балансу можуть викликати раптову печінкову кому.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи можливість появи таких побічних реакцій, як запаморочення, виражена артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості, при застосуванні препарату Скоприл плюсÒ рекомендовано утриматися від керування автотранспортом та роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Антидіабетичні препарати. Лізиноприл може знижувати стійкість до інсуліну у хворих на цукровий діабет, а гідрохлоротіазид може знижувати ефективність пероральних протидіабетичних засобів та інсуліну, що може призвести до ризику гіперглікемії через зниження рівня глюкози в крові. Цілком ймовірно, що дане явище відбувається протягом перших тижнів комбінованого лікування в пацієнтів з нирковою недостатністю.

Лізиноприл . Можна комбінувати з β-блокаторами, антагоністами кальцію. Прийом естрогенів з препаратом Скоприл плюсÒ може спричинити підвищення АТ. Активоване вугілля, тетрацикліни, антациди знижують всмоктування препарату. Застосування лізиноприлу з петльовими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом) може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії різної інтенсивності. При сумісному прийомі лізиноприлу з нестероїдними протизапальними засобами (кислотою ацетилсаліциловою, ібупрофеном та іншими), а також з розчином натрію хлориду спостерігається зниження гіпотензивного ефекту. Індометацин при застосуванні з лізиноприлом підвищує небезпеку розвитку гіперкаліємії.

Гідрохлоротіазид. Підсилює токсичність дигоксину. Взаємодія гідрохлоротіазиду і метилдопи може призвести до внутрішньосудинного гемолізу. Існує небезпечність взаємодії гідрохлоротіазиду з хінідином, коли через спричинену гідрохлоротіазидом гіпокаліємію збільшується ризик шлуночкової фібриляції. Гідрохлоротіазид може знизити виведення амантадину нирками.

Літій. Діуретики і інгібітори АПФ знижують нирковий кліренс літію і збільшують ризик розвитку його токсичності. Одночасний прийом даних препаратів протипоказаний.

Антациди. Спрчиняють зниження біодоступності інгібіторів АПФ.

Холестирамін і колестипол. Присутність аніонозмінних смол призводить до зниження абсорбції гідрохлоротіазиду. Одноразові дози холестираміну або колестиполу зв'язуються з гідрохлоротіазидом і знижують його абсорбцію зі шлунково-кишкового тракту.

Циклоспорин. У комбінації з інгібіторами АПФ збільшується ризик розвитку гіперкаліємії.

Наркотичні засоби , антипсихотики, трициклічні антидепресанти, алкоголь. Комбінація з інгібіторами АПФ може викликати постуральну гіпотензію, а також посилити виведення електролітів, зокрема калію, й у такий спосіб посилити гіпокаліємію, спричинену гідрохлоротіазидом.

Інші засоби. При одночасному застосуванні з індометацином знижується антигіпертензивний ефект препарату Скоприл плюсÒ. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок, що знаходяться на лікуванні нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого порушення ниркової функції. Але ці ефекти зазвичай зворотні. При одночасному застосуванні з іншими препаратами, що викликають постуральну гіпотензію також може посилитися антигіпертензивний ефект препарату Скоприл плюсÒ.

Недеполяризуючі міорелаксанти. Тіазиди можуть підвищити чутливість до тубокурарину.

Алопуринол, цитостатичні або імуносупресивні препарати, системні кортикостероїди або прокаїнамід. Можуть призвести до підвищеного ризику розвитку лейкопенії при одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ.

Серцеві глікозиди. Токсичність наперстянки може збільшитися через гіпокаліємію, спричинену тіазидами.

Триметоприм. Одночасне застосування інгібіторів АПФ з триметопримом збільшує ризик розвитку гіпокаліємії.

Соталол. Одночасне застосування з діуретиками може викликати гіпокаліємію.

Симпатоміметики. Можуть знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ; для отримання бажаного ефекту пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом.

Барбітурати або наркотики. Можуть викликати посилення ортостатичної гіпотензії.

Кортикостероїди, ACTH. Загострення електролітного дисбалансу, особливо гіпокаліємії.

Пресорні аміни, наприклад епінефрин (адреналін). Знижується реакція пресорних амінів, але недостатньо для того, щоб виключити їх застосування.

НПЗП. У деяких пацієнтів застосування препаратів цієї групи може спричинити зниження сечогінного, натрійуретичного та антигіпертензивного ефекту діуретиків.

Добавки калію. Вживання добавок калію, калійзберігаючих засобів або замінників солей, що містять калій, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може призвести до значного збільшення рівня калію в сироватці. При одночасному прийомі препарату Скоприл плюс з вищезгаданими речовинами необхідне обережне застосування та регулярний контроль рівня калію в сироватці.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка .

Лізиноприл - інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту, пригнічує утворення ангіотензину II, спричиняє вазодилатацію та зниження АТ. Незважаючи на те, що лізиноприл є антигіпертензивним препаратом, навіть у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з низким рівнем реніну, одночасний прийом з гідрохлоротіазидом призводить до більш вираженого зниження АТ.

Лізиноприл знижує втрату калію, спричинену гідрохлоротіазидом.

Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик, що володіє антигіпертензивними властивостями. Застосування гідрохлоротіазиду в монотерапії призводить до збільшення секреції реніну.

Фармакокінетика.

Лізиноприл повільно і не повністю абсорбується після застосування внутрішньо. Присутність їжі у шлунково-кишковому тракті не впливає на абсорбцію. Повне виведення препарату відбувається повільніше у літніх пацієнтів.

Час досягнення максимальної концентрації (Cmax) лізиноприлу після застосування досягається протягом 6-8 г.

Об'єм всмоктування лізиноприлу становить близько 25%.

Лізиноприл не зв'язується з білками плазми.

У пацієнтів з нирковою недостатністю розподіл лізиноприлу аналогічний, як у пацієнтів з нормальною функцією нирок при рівні клубочкової фільтрації 30 мл/хв або вище.

Лізиноприл проникає через гематоенцефалічний бар'єр у незначній мірі.

Лізиноприл не піддається значному метаболізму і виводиться, в основному, нирками в незміненому стані. Немає даних про проникнення лізиноприлу в грудне молоко. При повторному дозуванні період напіввиведення лізиноприлу становить приблизно 12 г.

Гідрохлоротіазид. Швидко абсорбується після прийняття внутрішньо. Гідрохлоротіазид зв'язується з білками плазми крові. Розподіл гідрохлоротіазиду істотним чином обмежений в організмі, позаклітинній рідині і нирках. Проникає через плацентарний бар'єр, але не через гематоенцефалічний бар'єр.

Гідрохлоротіазид практично не метаболізується. Згідно спостережень за рівнем гідрохлоротіазиду в плазмі крові протягом 24 годин було відмічено, що його період напіввиведення становить від 5,6 до 14,8 години.

Не менше 61% прийнятої дози гідрохлоротіазиду виводиться нирками у незміненому стані протягом 24 г. Він проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки 20 мг+12,5 мг : круглі, двоопуклі таблетки кремово-фіолетового кольору, з лінією розлому з одного боку.

Термін придатності

.

3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберіганн я.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковк а.

По 10 таблеток в перфорованому блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Алкалоїд АД – Скоп’є.

Місцезнаходження

Республіка Македонія, 1000 м. Скоп’є, бульвар Олександра Македонського, 12.

Самолечение может быть опасным для вашего здоровья
Сайт предназначен для медицинских сотрудников и носит справочно-ознакомительный характер. Запрещено использовать материалы без явного указания ссылки на MedTab.com.ua и письменного разрешения.
© Copyright 2017 MedTab.com.ua (Украина)