Дипиридамол инструкция

ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату ДИПІРИДАМОЛ (DIPYRIDAMOLE) Склад: діюча речовина: дипіридамол; 1 таблетка містить дипіридамолу (у перерахуванні на 100 % суху речовину) – 25 мг; допоміжні речовини: крохмаль картопляний, лактози моногідрат, кальцію стеарат. Лікарська форма. Таблетки. Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Антиагреганти. Дипіридамол. Код АТС В01А С07. Клінічні характеристики. Показання. · Профілактика та лікування артеріальних і венозних тромбозів та їх ускладнень (зокрема профілактика тромбоемболії після операції протезування клапанів серця); · порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом; · порушення мікроциркуляції (у складі комплексної терапії). Протипоказання. · Підвищена чутливість до дипіридамолу або до інших компонентів препарату; · гострий інфаркт міокарда; · нестабільна стенокардія; · декомпенсована серцева недостатність; · тяжкі порушення серцевого ритму; · тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм рт. ст.); · колапс; · геморагічні діатези, захворювання зі схильністю до кровотеч (наприклад, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки); · тяжка ниркова або печінкова недостатність; · розповсюджений стенозуючий атеросклероз коронарних артерій; · субаортальний стеноз аорти; · бронхіальна астма, обструктивні захворювання легень. Спосіб застосування та дози. Препарат застосовувати внутрішньо за 1 годину до прийому їжі, не розжовувати, не розламувати, запивати невеликою кількістю води. Рекомендована середньодобова доза для дорослих та дітей віком від 12 років – 75-225 мг (3-9 таблеток), яку слід розподілити на 3 прийоми. У тяжких випадках дозу поступово підвищувати до 600 мг. Курс лікування залежить від характеру, тяжкості захворювання і триває, як правило, від кількох тижнів до кількох місяців. Побічні реакції. Імунна система: алергічні реакції, реакції гіперчутливості, включаючи свербіж, шкірні висипання, кропив’янку, бронхоспазм, ангіоедему. Нервова система: головний біль, запаморочення судинного генезу, слабкість, непритомність, тремор. Серцево-судинна система: біль у грудях, відчуття серцебиття, загострення симптомів ішемічної хвороби серця, таких як стенокардія, аритмія (в т.ч. тахікардія, брадикардія), інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, відчуття жару, гіперемія шкіри обличчя (припливи), синдром коронарного обкрадання. Травний тракт: диспепсія, епігастральний дискомфорт/біль, нудота, блювання, діарея. Гепатобіліарна система: підвищення рівня печінкових ферментів; були повідомлення про те, що дипіридамол входить до складу каменів жовчного міхура. Інші: міалгія, артрит, підвищена кровоточивість під час або після хірургічних втручань, кровотеча, тромбоцитопенія, зміни функціональних властивостей тромбоцитів. Передозування. Симптоми: загальна вазодилятація, артеріальна гіпотензія, підвищена пітливість, головний біль, дратівливість, напади стенокардії, тахікардія, відчуття тепла в тілі, почервоніння шкіри обличчя, слабкість, запаморочення. Лікування: симптоматична терапія: промивання шлунка, викликання блювання, заходи щодо зменшення всмоктування препарату. Повільне внутрішньовенне введення ксантинових дериватів (наприклад, 50-100 мг амінофіліну протягом 1 хвилини) блокує судинорозширювальну дію дипіридамолу. Для усунення артеріальної гіпотензії показане введення вазопресорних агентів, особливо мезатону в дозі 0,5-1 мл внутрішньом’язово. У випадку нападів стенокардії застосовувати нітрогліцерин під язик. Оскільки дипіридамол має високий ступінь зв’язування з білками плазми крові, діаліз неефективний. Застосування у період вагітності або годування груддю. У період вагітності препарат не застосовувати. Препарат проникає у грудне молоко, тому на період застосування препарату годування груддю слід припинити. Діти. Препарат застосовувати дітям віком від 12 років. Особливості застосування. З обережністю призначати пацієнтам: · з артеріальною гіпотензією; · з тяжкою патологією коронарних артерій (наприклад, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, серцева недостатність) – через вазодилятаційний ефект може посилюватися загруднинний біль; призначення великих доз препарату може спричинити синдром «обкрадання» (зменшення кровопостачання ішемізованих ділянок міокарда); · з міастенією гравіс (ризик загострення) – може знадобитися корекція доз дипіридамолу; · при одночасному застосуванні препаратів, що підвищують ризик кровотечі. Застосування дипіридамолу може призвести до загострення мігрені. Застосування високих доз дипіридамолу може призводити до підвищення рівня печінкових ферментів у плазмі крові та печінкової недостатності. Зареєстровані випадки включення некон’югованого дипіридамолу в жовчних каменях (до 70 % від сухої маси конкремента) у пацієнтів літнього віку з ознаками холангіту при прийомі дипіридамолу протягом кількох років. Даних щодо застосування препарату пацієнтам літнього віку, при печінковій або нирковій недостатності немає, тому у цих випадках його слід застосовувати з обережністю. Під час лікування слід утримуватися від частого вживання міцної кави або чаю. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з дефіцитом лактази, галактоземією, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу). Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Можливе зниження артеріального тиску та недостатність кровопостачання головного мозку, що виникає внаслідок цього, може вплинути на здатність керувати автотранспортними засобами або роботу з потенційно небезпечними механізмами, тому слід дотримуватися обережності. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Аденозин: дипіридамол інгібує зворотне захоплення аденозину та підвищує його плазмові рівні та серцево-судинні ефекти (істотний ризик токсичності). Слід коригувати дози аденозину при одночасному застосуванні. Флударабін: можливе зниження поглинання флударабіну та зниження його ефективності. Антикоагулянти кумаринового типу, ацетилсаліцилова кислота, гепарин, клопідогрел, а також β-лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини), тетрацикліни, хлорамфенікол: посилення їх антикоагулянтного, антиагрегаційного ефекту. Комбінація дипіридамолу і кумаринових антикоагулянтів, гепарину не змінює протромбінового часу, але може збільшити ризик серйозних кровотеч. Феніндіон: антиагрегантна дія дипіридамолу підвищує антикоагулянтний ефект феніндіону. Інгібітори холінестерази: дипіридамол може протидіяти антихолінестеразним ефектам інгібіторів холінестерази, що може викликати загострення міастенії гравіс. Антигіпертензивні препарати: підвищення їх гіпотензивної дії. Антациди, сорбенти та обволікаючі засоби: зменшення всмоктування дипіридамолу та, як наслідок, зменшення його концентрації у крові та зниження ефективності. Похідні ксантину (кофеїн, теофілін, амінофілін), продукти, що містять кофеїн: послаблення коронаророзширювального ефекту дипіридамолу, зменшення його ефективності. Дигоксин: можливе незначне підвищення абсорбції дигоксину. Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Дипіридамол розширює коронарні судини, підвищує об’ємну швидкість коронарного кровотоку, поліпшує постачання міокарда киснем, підвищує його стійкість до гіпоксії. Сприяє поліпшенню кровообігу в колатеральній судинній мережі при порушеннях такого в основних коронарних судинах. Знижує загальний периферичний судинний опір, незначною мірою знижує системний артеріальний тиск, поліпшує мозковий кровообіг. Дипіридамол – конкурентний інгібітор аденозиндезамінази – ензиму, що розщеплює аденозин та сприяє підвищенню утворення аденозину, який бере участь в ауторегуляції коронарного кровотоку. Препарат гальмує агрегацію тромбоцитів і перешкоджає тромбоутворенню. Зазначений ефект, очевидно, обумовлений стимуляцією синтезу простацикліну та інгібіцією біосинтезу тромбоксанів. З підвищенням синтезу простацикліну в судинній стінці пов’язаний вплив препарату на метаболізм арахідонової кислоти. Антиагрегаційна активність дипіридамолу подібна до такої ацетилсаліцилової кислоти. Фармакокінетика. Біодоступність препарату становить 37-66 %. Час досягнення максимальної концентрації у крові – 40-60 хвилин. Зв’язок з білками плазми крові – 80-95 %. Швидко проникає у тканини. Метаболізується у печінці з утворенням моноглюкуроніду, який виводиться з жовчю. Фармацевтичні характеристики. Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею жовтого із зеленуватим відтінком кольору. Термін придатності. 4 роки. Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Упаковка. По 20 таблеток у блістері, по 2 блістери у пачці. Категорія відпуску. За рецептом. Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод». Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофарм». Місцезнаходження. Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17. Україна, 08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 113-А.