Нортиван инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВАЛСАРТАН-РІХТЕР

(VALSARTAN-RICHTER)

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить 40 мг, 80 мг або 160 мг валсартану;

допоміжні речовини:целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; гіпромелоза, титану діоксид (E 171), макрогол, заліза оксид жовтий (E 172), заліза оксид червоний (E 172), заліза оксидчорний (E 172 - тільки для таблеток по 40 мг), тальк.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Прості препарати антагоністів ангіотензину II.

Код АТС С09C А03.

Клінічні характеристики

Показання

• Артеріальна гіпертензія (таблетки 40 мг).

Лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6-ти до 18-ти років.

• Артеріальна гіпертензія (таблетки 80 мг, 160 мг).

Лікування артеріальної гіпертензії у дорослих та дітей віком від 6-ти до 18-ти років.

• Післяінфарктний стан (таблетки 40 мг. 80 мг та 160 мг)

Лікування клінічно стабільних дорослих пацієнтів з симптоматичною серцевою недостатністю або безсимптомною систолічною дисфункцією лівого шлуночка після нещодавнього
(12 годин – 10 днів) інфаркту міокарда.

• Серцева недостатність (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Лікування симптоматичної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів у випадку, коли не можна використовувати інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), або як додатковий засіб до інгібіторів АПФ, коли не можна використовувати бета-блокатори.

Протипоказання

• Гіперчутливість до валсартану або до будь-якої з допоміжних речовин.

• Тяжка печінкова недостатність, цироз печінки та холестаз.

• Вагітні жінки або жінки,які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

• Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі препарату Валсартан-Ріхтер, або інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з аліскіреном пацієнтам, які страждають на цукровий діабет чи ниркову дисфункцію (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв./1,73 м ²).

Спосіб застосування та дози

Спосіб застосування.

Валсартан-Ріхтер можна використовувати незалежно від прийомів їжі; таблетки ковтають, запиваючи їх водою.

Дози.

• Артеріальна гіпертензія(лише таблетки 80 мг, 160 мг).

Рекомендована початкова доза препарату Валсатан-Ріхтер становить 80 мг один раз на добу. Антигіпертензивний ефект досягається протягом 2-х тижнів, а максимальний ефект – після 4-х тижнів лікування. У деяких хворих, у яких не вдається досягти адекватного контролю артеріального тиску, доза може бути збільшена до 160 мг та до максимального значення – 320 мг.

Валсатан-Ріхтер також можна комбінувати з іншими антигіпертензивними препаратами. Одночасне застосування діуретиків, таких як гідрохлоротіазид, сприяє додатковому зменшенню артеріального тиску у таких пацієнтів.

• Нещодавно перенесений інфаркт міокарду (лише таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Лікування клінічно стабільних пацієнтів може бути розпочате вже через 12 годин після перенесеного інфаркту міокарда. Починаючи лікування з початкової дози 20 мг два рази на добу, дозу можна поступово збільшувати до 40 мг, 80 мг і 160 мг два рази на добу протягом кількох наступних тижнів. У разі потреби у застосуванні валсартану у дозі менше за 40 мг, необхідно використовувати інші лікарські форми, які дають можливість введення таких доз.

Цільова максимальна доза становить 160 мг двічі на добу. В цілому, рекомендується досягнення дози 80 мг двічі на добу через 2 тижні після початку лікування, а досягнення максимальної дози 160 мг двічі на добу – через 3 місяці залежно від переносимості пацієнтом препарату. Якщо з'являється симптоматична артеріальна гіпотензія або ниркова недостатність, необхідно розглянути доцільність зменшення дози. Валсартан можна застосовувати пацієнтам, які отримують інше лікування у період після перенесеного інфаркту міокарда, наприклад, тромболітичні препарати, ацетилсаліцилову кислоту, блокатори β-адренорецепторів, статини та діуретики. Одночасне застосування з інгібіторами АПФ не рекомендується.

Пацієнти, які перенесли інфаркт міокарда, у будь-якому разі потребують контролю функції нирок.

• Серцева недостатність(лише таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Рекомендована початкова доза препарату Валсатан-Ріхтер становить 40 мг двічі на добу. Поступове збільшення дози до 80 мг та 160 мг двічі на добу має здійснюватися з інтервалами не менш ніж 2 тижні до досягнення максимальної дози, яка залежить від переносимості препарату пацієнтом. Слід розглянути питання про зменшення дози одночасно застосовуваних діуретиків. Максимальна добова доза, яка використовувалася під час клінічних випробувань, становила 320 мг і була розподілена на декілька прийомів.

Валсартан можна застосовувати у поєднанні з іншими препаратами для лікування серцевої недостатності. Однак, застосування потрійної комбінації інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не рекомендується.

Пацієнти з серцевою недостатністю потребують контролю функції нирок.

Застосування окремим групам пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Пацієнти похилого віку не потребують корекції доз.

Ниркова недостатність

Дорослі пацієнти з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв. не потребують корекції доз. Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв./1,73 м²).

Цукровий діабет

Одночасне застосування препарату Валсартан-Ріхтер з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом.

Печінкова недостатність

Валсартан-Ріхтерпротипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, цирозом печінки та холестазом. Пацієнтам зі слабкою або помірною печінковою недостатністю без холестазу доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг.

Артеріальна гіпертензія у дітей

Діти та підлітки віком від 6-ти до 18-ти років

Початкова доза становить 40 мг один раз на добу для дітей з масою тіла менше 35 кг та 80 мг один раз на добу для дітей з масою тіла 35 кг або більше. Корекція дози має здійснюватися залежно від реакції артеріального тиску. Максимальні дози, які використовувалися під час клінічних випробувань, наведені у таблиці 1.

Дози, які перевищують наведені у таблиці, не досліджувалися, а отже, не рекомендовані для застосування.

Таблиця 1

Діти віком до 6років

Безпека та ефективність препарату Валсартан-Ріхтеру дітей віком від 1-го до 6-ти років не встановлені.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років з нирковою недостатністю

Застосування дітям з кліренсом креатиніну<30 мл/хв. та дітям, які знаходяться на діалізі, не досліджувалося, тому валсартан не рекомендований для застосування таким пацієнтам. Діти з кліренсом креатиніну>30 мл/хв. не потребують корекції дози. Необхідний ретельний контроль функції нирок та рівня калію у сироватці.

Застосування дітям віком від 6 до 18 років з печінковою недостатністю

Як і дорослим, Валсартан-Ріхтерпротипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, цирозом печінки та холестазом. Клінічний досвід застосування препарату Валсартан-Ріхтердітям зі слабкою або помірною печінковою недостатністю обмежений. Доза валсартану таким пацієнтам не повинна перевищувати 80 мг.

Серцева недостатність та нещодавній інфаркт міокарду у дітей

Валсартан-Ріхтерне рекомендований для лікування серцевої недостатності та нещодавно перенесеного інфаркту міокарду у дітей через відсутність даних щодо його безпеки та ефективності.

Побічні реакції

Таблиця 2

Артеріальна гіпертензія

Реакції, які спостерігалися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією незалежно від причинно-наслідкового зв’язку із застосуванням досліджуваного препарату: артралгія, астенія, біль у спині, діарея, вертимо, головний біль, безсоння, зниження лібідо, нудота, набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.

Діти

Артеріальна гіпертензія

За винятком окремих порушень з боку травного тракту (наприклад, біль у шлунку, нудота, блювання) та вертиго, не відзначалося значних відмінностей за такими параметрами, як тип небажаних реакцій, їх частота та серйозність, між профілем безпеки у дітей віком 6 – 18 років та раніше зареєстрованим профілем безпеки у дорослих пацієнтів.

Нейрокогнітивна оцінка та оцінка розвитку дітей віком 6 – 16 років не виявила клінічно значущого загального негативного впливу лікування валсартаном протягом періоду до 1-го року.

Гіперкаліємія частіше спостерігалася у дітей віком 6 – 18 із основними хронічними хворобами нирок.

Профіль безпеки у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або з серцевою недостатністю відрізнявся від загального профілю безпеки, який спостерігався у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Це може бути пов’язане з основним захворюванням цих пацієнтів. Небажані реакції, які спостерігалися у дорослих пацієнтів після інфаркту міокарда та/або з серцевою недостатністю, перелічені нижче.

Таблиця 3

Стан після інфаркту міокарда та/або серцева недостатність (досліджено лише у дорослих пацієнтів)

Передозування.

Передозування валсартану може проявлятися вираженою артеріальною гіпотензією, яка може супроводжуватися пригніченням свідомості, колапсом і/або шоком.

Лікувальні заходизалежать від часу, який сплинув з моменту введення, а також від типу та тяжкості симптомів; найважливішою є стабілізація кровотоку. У разі артеріальної гіпотензії пацієнт має перебувати уположенні лежачи; слід також провести корекцію об’єму крові.

Малоймовірно, що гемодіаліз буде ефективний для виведення валсартану.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність

Застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АІІRА) протипоказане протягом усього терміну вагітності. Епідеміологічні дані, які стосуються ризику тератогенного впливу в результаті прийому інгібіторів АПФ під час І-го триместру вагітності, не є переконливими; проте, незначне збільшення ризику виключити не можна. Оскільки контрольовані епідеміологічні дані, які стосуються ризику, пов’язаного із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, відсутні, ризик тератогенного впливу може існувати і для цього класу препаратів. За винятком випадків, коли продовження лікування вважається необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативні антигіпертензивні засоби із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Якщо буде діагностовано вагітність, лікування за допомогою антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити, і, якщо необхідно, призначити інший лікарський засіб, дозволений до застосування у вагітних.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час ІІ-го та ІІІ-го триместрів вагітності спричиняє фетотоксичність у людей (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримку осифікації кісток черепа) та токсичність для новонароджених (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Якщо засоби AIIRA використовувалися з ІІ-го триместру вагітності, рекомендується здійснити ультразвукове обстеження плоду для перевірки його функції нирок та стану кісток черепа.

За станом новонароджених, матері яких приймали АІІRА, слід ретельно стежити з метою перевірки розвитку артеріальної гіпотензії.

Через відсутність інформації щодо застосування валсартану під час грудного вигодовування, препарат Валсартан-Ріхтер не рекомендований до застосування протягом цього періоду.

Фертильність

Валсартан у дозах до 200 мг/кг/добу не спричиняв небажаного впливу на репродуктивну функцію щурів. Ця доза 200 мг/кг/добу перевищує максимальну дозу, рекомендовану для людини в перерахунку на мг/м² у 6 разів (розрахунки проводились для перорального застосування дози 320 мг/добу пацієнтом з масою тіла 60 кг).

Грудне вигодовування

Виведення валсартану з грудним молоком невідоме, тому його не можна приймати жінкам, які годують груддю.

Діти

Безпека й ефективність валсартану у дітей віком від 1-го до 6-ти років не встановлені.

Валсартан-Ріхтер використовується для лікування артеріальної гіпертензії у дітей віком від 6-ти до 18-ти років. Цей препарат не рекомендований для лікування серцевої недостатності або післяінфарктного стану у дітей через відсутність даних з безпеки та ефективності.

Особливості застосування

Гіперкаліємія

Одночасне застосування добавок калію, калійзберігаючих діуретиків, замінників солі, які містять калій, або інших засобів, які можуть підвищувати рівень калію (гепарин тощо) не рекомендується. У разі потреби може здійснюватися контроль рівня калію.

Порушення функції нирок. На сьогодні відсутні дані, які стосуються безпеки застосування препарату у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв. та пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі; тому валсартан слід застосовувати з обережністю у таких пацієнтів. Дорослим пацієнтам з кліренсом креатиніну > 10 мл/хв. корекція дози не потрібна.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі препарату Валсартан-Ріхтер, або інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з аліскіреном у пацієнтів, які страждають на ниркову дисфункцію (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв./1,73 м²) протипоказане.

Порушення функції печінки. Пацієнти зі слабким або помірним порушенням функції печінки без холестазу мають застосовувати препарат Валсартан-Ріхтер з обережністю.

Пацієнти з дефіцитом натрію в організмі та/або недостатнім об’ємом циркулюючої крові (ОЦК). У пацієнтів з тяжким дефіцитом натрію та/або недостатнім об’ємом циркулюючої крові, наприклад пацієнтів, які одержують високі дози діуретиків,у окремих випадках після початку лікування препаратом Валсартан-Ріхтер може розвинутися симптоматична артеріальна гіпотензія. До початку лікування препаратом Валсартан-Ріхтер необхідно здійснити корекцію вмісту натрію у організмі та/або рівня циркулюючої крові, наприклад, шляхом зниження дози діуретика.

Стеноз ниркової артерії. Безпека препаратуВалсартан-Ріхтердля пацієнтів із двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом однієї нирки не встановлена. Короткочасне застосування препаратуВалсартан-Ріхтер у 12-ти пацієнтів з вазоренальною артеріальною гіпертензією, спричиненою однобічним стенозом ниркової артерії, не спричиняла значних змін у ниркових гемодинамічних параметрах, рівень креатиніну у сироватці чи рівень азоту сечовини крові. Оскільки інші препарати, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему (РААС), можуть збільшувати рівень азоту сечовини крові та рівень креатиніну у сироватці пацієнтів з однобічним стенозом ниркової артерії, таким пацієнтам рекомендується контроль функції нирок як захід безпеки під час лікування валсартаном.

Трансплантація нирки

На сьогоднішній день відсутні дані стосовно безпеки застосування препарату Валсартан-Ріхтер пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом не повинні застосовувати валсартан, оскільки у них не активована ренін-ангіотензинова система.

Стеноз аортального та мі трального клапану, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші вазодилататори, цей препарат слід з надзвичайною обережністю призначати пацієнтам зі стенозом аортального та мітрального клапану або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Вагітність

Антагоністи рецепторів ангіотензину II не слід призначати у період вагітності. Якщо вважається необхідним тривале лікування препаратом, пацієнткам, які планують вагітність, слід замінити цей препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби із встановленим профілем безпеки застосування під час вагітності. Якщо буде підтверджено вагітність, лікування слід негайно припинити і у разі потреби розпочати альтернативне лікування.

Нещодавно перенесений інфаркт міокарду (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Комбінація каптоприлу та валсартану не показала будь-яких додаткових клінічних ефектів;натомість, ризик розвитку небажаних реакцій збільшився порівняно з тим, який спостерігався під час лікування відповідними окремими засобами. Таким чином, одночасне застосування валсартану з інгібітором АПФ не рекомендується.

Пацієнти з інфарктом міокарду повинні дотримуватися обережності під час лікування. Оцінка стану пацієнтів після інфаркту міокарду в усіх випадках має включати визначення функції нирок.

Застосування препарату Валсартан-Ріхтердля лікування пацієнтів після інфаркту міокарду часто призводить до слабкого зниження артеріального тиску,але зазвичай немає необхідності припиняти терапію через триваючу симптоматичну артеріальну гіпотензію за умови дотримання інструкцій щодо дозування.

Серцева недостатність (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

У пацієнтів із серцевою недостатністю потрійна комбінація інгібітору АПФ, бета-блокатора та валсартану не виявляла будь-яких клінічних ефектів. Ця комбінація, ймовірно, підвищує ризик небажаних ефектів, і тому не рекомендована. Пацієнти з серцевою недостатністю завжди повинні дотримуватися обережності та оцінювати функцію нирок.

Застосування препарату Валсартан-Ріхтердля лікування пацієнтів з серцевою недостатністю часто призводить до слабкого зменшення артеріального тиску; тим не менш, потреба у припиненні лікування через довгострокову симптоматичну артеріальну гіпотензію, як правило, відсутня за умови дотримання інструкцій щодо застосовуваних доз.

У пацієнтів, ниркова функція яких може залежати від активності ренін-ангіотензинової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю), лікування інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту пов’язане з олігурією та/або прогресивною азотемією та, у окремих випадках – з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Оскільки валсартан є антагоністом ангіотензину II, не можна виключити потенційний зв’язок між застосуванням препарату Валсартан-Ріхтер та порушенням функції нирок.

Ангіоневротичний набряк у анамнезі

У пацієнтів, які використовували валсартан, спостерігалися випадки ангіоневротичного набряку, у тому числі набряк гортані та набряк голосової щілини, що призводив до обструкції дихальних шляхів та/або набряку обличчя, губ, гортані та/або язика; у деяких з цих пацієнтів розвиток ангіоневротичного набряку реєструвався і раніше під час застосування інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Розвиток ангіоневротичного набряку вимагає негайного припинення застосування валсартану; його повторне застосування не рекомендується.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Одночасне застосування препаратів групи AРA (антагоністи рецепторів ангіотензину), у тому числі препарату Валсартан-Ріхтер, з іншими препаратами, які впливають на систему РААС, пов’язане з підвищеною частотою артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та змін функції нирок порівняно з монотерапією. Пацієнтам, які одержують валсартан та інші засоби, що впливають на РААС, рекомендований контроль артеріального тиску, функції нирок та рівня електролітів.

Діти

Порушення функції нирок

Застосування препарату дітям з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв. та дітям, які перебувають на діалізі, не досліджувалося, тому валсартан не рекомендується для призначення цій категорії пацієнтів. Дітям з кліренсом креатиніну > 30 мл/хвкорекція дози не потрібна. Під час лікування валсартаном має здійснюватися ретельний контроль функції нирок та рівня калію у сироватці. Це стосується, зокрема, випадків, коли валсартан використовується за умов наявності інших порушень (висока температура, дегідратація), що потенційно впливають на функцію нирок.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі препарату Валсартан-Ріхтер, або інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з аліскіреном протипоказане пацієнтам з порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²).

Порушення функції печінки

Як і дорослим, Валсартан-Ріхтерпротипоказаний дітям з тяжкою печінковою недостатністю, цирозом печінки та холестазом. Клінічний досвід застосування препарату Валсартан-Ріхтеру дітей зі слабкою або помірною печінковою недостатністю обмежений. Доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг у таких пацієнтів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Досліджень щодо впливу на здатність керувати автотранспортом та роботу з іншими механізмами не проводилося. Слід мати на увазі, що під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами можливе виникнення запаморочення або слабкості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Подвійна блокада ренін-ангіотензинової системи (РАС) препаратами груп АРА, інгібіторами ІАПФ або аліскіреном

Слід дотримуватися обережності у разі одночасного застосування препаратів групи АРА, у тому числі валсартану, з іншими препаратами, які блокують РААС, такими як препарати групи інгібіторів АПФ або аліскірен.

Одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину, у тому числі валсартану, або інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту з аліскіреном протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 60 мл/хв/1,73 м²).

Одночасне застосування не рекомендоване

Літій

Після одночасного застосування інгібіторів АПФ з літієм спостерігалося оборотне підвищення концентрацій літію у сироватці та токсичність. Враховуючи відсутність досвіду одночасного застосування валсартану та літію, ця комбінація не рекомендується. Якщо вона все ж вважається необхідною, рекомендований ретельний контроль рівнів літію у сироватці.

Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замінники солі, що містять калій, та інші речовини, потенційно здатні підвищувати рівень калію

Якщо вважається необхідним поєднання лікарського засобу, який впливає на рівень калію, із валсартаном, рекомендується контролювати рівень калію у плазмі.

Одночасне застосування вимагає обережності:

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (COX-2), ацетилсаліцилова кислота у дозі > 3 г/добу та неселективні НПЗЗ

У разі одночасного застосування антагоністів ангіотензину ІІ із НПЗЗ антигіпертензивний ефект може зменшитися. До того ж, одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ та НПЗЗ може призвести до підвищеного ризику погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці. Тому на початку лікування рекомендується контроль функції нирок та відповідна гідратація.

Переносники

Згідно з даними досліджень in vitro, валсартан є субстратом переносника печінкового захоплення OATP1B1/OATP1B3 та переносника печінкового виведення MRP2. Клінічнезначення цих даних невідоме. Одночасне застосування інгібіторів переносників захоплення (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) або переносників виведення (наприклад, ритонавір) може збільшити системну експозицію валсартану. Слід застосовувати належні заходи на початку на наприкінці процесу одночасного застосування цих лікарських засобів.

Інші засоби

Під час досліджень лікарських взаємодій з валсартаном не спостерігалося клінічно значущих взаємодій валсартану з нижчепереліченими речовинами: циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодіпін, глібенкламід.

Діти

Рекомендується обережність у разі одночасного застосування валсартану та інших речовин, які пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, що може призвести до підвищення рівня калію у сироватці у дітей та підлітків з артеріальною гіпертензією. Вони потребують ретельного контролю функції нирок та рівня калію у сироватці.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Валсартан – активний антагоніст рецепторів ангіотензину II, призначений для внутрішнього застосування. Вінселективно діє напідтип рецепторів АТ1, відповідальний за відомі ефекти ангіотензину ІІ. Підвищений рівень ангіотензину ІІ у плазмі після блокування рецепторів AТ1 валсартаном може стимулювати ефект неблокованих рецепторів АТ2, що врівноважує ефект рецепторів АТ1. Валсартан не виявляє часткової агоністичної активності до рецепторів АТ1, проте виявляє значно більшу (приблизно у 20000 разів) спорідненістьз рецепторами АТ1 порівняно з рецепторами АТ2.

Валсартан не пригнічує АПФ (ангіотензин-перетворюючий фермент), також відомий під назвою кініназа II, що перетворює ангіотензин І та ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Його застосування у пацієнтів з артеріальною гіпертензією призводить до зменшення артеріального тиску без зміни частоти пульсу.

Початок гіпотензивного ефекту відзначається через 2 години або максимум через 4-6 годин після прийому; тривалість ефекту перевищує 24 години. Максимальний терапевтичний ефект розвивається через 4 тижні після початку лікування та підтримується на цьому рівні у разі довготривалого лікування. Одночасне застосування із гідрохлоротіазидом призводить до досягнення значного додаткового зменшення артеріального тиску.

Раптове припинення прийому препарату не супроводжується розвитком синдрому відміни.

Тривале застосування препарату пацієнтами з артеріальною гіпертензією дозволило встановити, що він не впливає на рівень загального холестерину, рівень сечової кислоти, а також концентрації тригліцеридів і глюкози у сироватці (аналізи проводились натще).

Застосування препарату призводить до зменшення кількості госпіталізацій у зв’язку із серцевою недостатністю, уповільнення прогресування серцевої недостатності, покращення функціонального класу за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), збільшення фракції викиду, а також зменшення ознак і симптомів серцевої недостатності та покращення якості життя.

• Післяінфарктний період.

Відомо також, що застосування валсартану у пацієнтів в післяінфарктний період сприяє зниженню серцево-судинної смертності, зменшенню кількості госпіталізацій унаслідок серцевої недостатності та рецидивів інфаркту міокарда (до основного лікування включалися ацетилсаліцилова кислота, бета-блокатори, інгібітори АПФ, тромболітичні препарати і статини). Застосування комбінації валсартану з каптоприлом не приносить більшої користі, ніж прийом тільки каптоприлу, тому застосовувати таку комбінацію не рекомендується.

Клінічний досвід застосування у дітей молодше 6-ти років

Валсартан не рекомендований для застосування цій віковій категорії пацієнтів.

Фармакокінетика. Всмоктування

Максимальна концентрація препарату у плазмі досягається через 2-4 години після перорального прийому таблеток валсартану та через 1-2 години після перорального прийому розчину валсартану. Середня абсолютна біодоступність таблеток та розчину препарату становить 23 % та 39 %, відповідно. Їжа зменшує вплив валсартану (що визначається за показником AUC (площа під кривою залежності концентрації від часу)) приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію препарату у плазмі (C_max) приблизно на 50 %, хоча концентрації валсартану у плазмі, починаючи приблизно з 8 годин після прийому препарату, аналогічні у групах, які приймали препарат натще та після їжі. Проте зменшення AUC не супроводжується клінічно значущимзниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати як з їжею, так і натще.

Розподіл

Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 л, що вказує на той факт, що для валсартану не характерний значний розподіл у тканинах. Валсартан значною мірою зв’язується з білками сироватки (94-97 %), в основному з сироватковим альбуміном.

Біотрансформація

Валсартан не піддається значному метаболізму, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Його гідроксильний метаболіт виявлявся у низьких концентраціях у плазмі крові (менш ніж 10 % показника AUC валсартану). Цей метаболіт є фармакологічно неактивним.

Виведення

Фармакокінетична крива валсартану має мультиекспоненційну природу (ТТ_½α<1 год і T_½ß- приблизно 9 год.). Валсартан виводиться переважно з жовчю та калом (близько 83 % дози) та нирками з сечею (близько 13 % дози), в основному у незміненому вигляді. Плазмовий кліренс валсартану після внутрішньовенного введення становить приблизно 2 л/год., а нирковий кліренс – 0,62 л/год. (приблизно 30 % загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану становить 6 годин.

Пацієнти з серцевою недостатністю (таблетки 40 мг, 80 мг та 160 мг)

Середній проміжок часу до досягнення C_max та період напіввиведення валсартану аналогічні у пацієнтів з серцевою недостатністю та у здорових добровольців. Значення AUC і C_max валсартану майже пропорційні збільшенню дози вище клінічного діапазону доз (від 40 до 160 мг двічі на добу). У середньому коефіцієнт кумуляції дорівнює приблизно 1,7. Передбачуванийкліренс валсартану після перорального введення становить приблизно 4,5 л/год. Вік пацієнтів не впливає на передбачуваний кліренс пацієнтів з серцевою недостатністю.

Фармакокінетика у окремих груп пацієнтів

Літні пацієнти. У деяких пацієнтів літнього віку системний вплив валсартану був дещо більш виражений, ніж у пацієнтів молодого віку, однак не було показано будь-якої клінічної значущості цього.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Не було виявлено кореляції між функцією нирок та системним впливом валсартану. Тому пацієнти з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну > 10 мл/хв.) не потребують корекції дози препарату. На сьогоднішній день відсутні дані стосовно безпеки застосування валсартану у пацієнтів з кліренсом креатиніну < 10 мл/хв. та пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, тому валсартан слід застосовувати із обережністю у цих пацієнтів. Валсартан значною мірою зв'язується з білками плазми, тому імовірність його виведення за допомогою гемодіалізу незначна.

Пацієнти з порушенням функції печінки . Приблизно 70 % дози препарату, яка всмокталася, виводиться з жовчю, в основному у незміненомувигляді. Валсартан не зазнає значної біотрансформації, та, як і можна очікувати, системний вплив валсартану не корелює зі ступенем порушення функції печінки. Таким чином, корекція дози валсартану не потрібна пацієнтам із порушенням функції печінки, не пов’язаним із жовчю, та у разі відсутності холестазу. Було показано, що показник AUC валсартану збільшений майже вдвічі у пацієнтів з біліарним цирозом печінки або обструкцією жовчовивідних шляхів.

Діти

Кліренс валсартану (л/год/кг) у дітей був порівняним із аналогічним кліренсом у дорослих, які використовують той самий препарат, в усьому віковому діапазоні від 1-го до 16-ти років.

Діти з порушенням функції нирок

Валсартан не рекомендований до застосування дітям з кліренсом креатиніну <30 мл/хв. та дітям, які перебувають на діалізі. Діти з кліренсом креатиніну >30 мл/хв. не потребують корекції доз. Необхідний ретельний контроль функції нирок та рівнів калію у сироватці.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

.

40 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, круглі, двоопуклі, коричневого кольору, з гравіюванням C 73 з одного боку, діаметром біля 8 мм;

80 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору, з гравіюванням C 74 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною біля 15 мм, шириною біля 6 мм;

160 мг: таблетки, вкриті плівковою оболонкою, двоопуклі, рожевого кольору; з гравіюванням C 75 з одного боку та рискою для поділу з другого, довжиною біля 18 мм, шириною біля 8 мм.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від впливу вологи.

Упаковка. По 30 (10х3) таблеток у блістерах з алюмінієвої фольги, у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Заявник

ВАТ „Гедеон Ріхтер”, Угорщина.

Виробник

ТОВ „Гедеон Ріхтер Польща”.

Місцезнаходження

05-825, м. Гродзиськ Мазовецький, вул. кн. Ю. Понятовського, 5, Польща.