Триомбраст инструкция

Международное название:
Diatrizoic acid
Торговая марка:
Триомбраст
Условие продажи:
по рецепту

Триомбраст инструкция по применению

Производитель:
ПАТ "Фармак", м. Київ, Україна
Международное название:
Diatrizoic acid
Код АТС:
V08AA01
Регистрация:
№ UA/3439/01/02 от 2010-07-21 до 2015-07-21
Приказ:
№124 от 2015-03-06 до 2015-07-21
Состав:
1 мл 76 % розчину містить: діатризоєвої кислоти дигідрату у перерахуванні на 100 % безводну речовину 597,3 мг, N-метилглюкаміну (меглюмін)у перерахуванні на 100 % суху речовину 159 мг
Условие продажи:
по рецепту
ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТРІОМБРАСТ®

( TRIOMBRAST ® )

Склад

діюча речовина: amidotrizoate sodium;

1 мл 60 % розчину містить: діатризоєвої кислоти дигідрату у перерахуванні на 100 % безводну речовину 471,6 мг, N-метилглюкаміну (меглюміну) у перерахуванні на 100 % суху речовину 125,7 мг;

1 мл 76 % розчину містить: діатризоєвої кислоти дигідрату у перерахуванні на 100 % безводну речовину 597,3 мг, N-метилглюкаміну (меглюміну) у перерахуванні на 100 % суху речовину 159 мг;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби. Код АТС V08A A01.

Клінічні характеристики

Показання

Внутрішньовенна та ретроградна урографія. Ангіографія, артрографія, інтраопераційна холангіографія, ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ), сіалографія, фістулографія, гістеросальпінгографія тощо.

Протипоказання

Тріомбраст® не можна застосовувати для мієлографії, вентрикулографії та цистернографії через можливі нейротоксичні явища. Виражений гіпертиреоз. Декомпенсована серцева недостатність. Під час вагітності та при гострих запальних процесах у порожнині таза не можна проводити гістеросальпінгографію. При гострому панкреатиті протипоказана ЕРХПГ. Підвищена чутливість до компонентів препарату та до йодовмісних засобів.

Спосіб застосування та дози

Підготовка хворого до обстеження. Протягом 2 днів перед обстеженням слід уникати їжі, яка спричиняє метеоризм. Це стосується перш за все бобових, салатів, фруктів, чорного та свіжого хліба, а також будь-яких овочів у сирому вигляді. Останній прийом їжі має бути не пізніше 1800 напередодні обстеження. Крім того, доцільно прийняти увечері проносний засіб. Новонародженим та дітям молодшого віку не можна робити великий інтервал між прийомами їжі, як і не слід давати їм проносне.

Перед та після внутрішньосудинного та інтратекального застосування контрастної речовини необхідно забезпечити відповідну гідратацію організму. Особливо це стосується новонароджених, грудних дітей, дітей молодшого віку, осіб літнього віку, пацієнтів із цукровим діабетом, множинною мієломою, поліурією, олігурією, гіперурикемією. Необхідно усунути порушення водно-електролітного обміну.

Новонароджені та діти до 2 років.

Діти до 2 років та особливо новонароджені сприйнятливі до електролітного дисбалансу і гемодинамічних змін. Слід звертати увагу на дозу контрастної речовини, що повинна вводитись,

технічне виконання радіологічної процедури і стан пацієнта.

Біль, збудження, стурбованість можуть спровокувати виникнення побічних ефектів, тому пацієнтам у такому стані можливе призначення заспокійливого засобу.

Пробу на переносимість препарату проводити не рекомендується, оскільки вона не має прогностичного значення. Більш того, проба на переносимість іноді призводила до виникнення реакцій гіперчутливості тяжкого ступеня, навіть з летальним кінцем.

Проведення обстеження.

Набирати у шприц контрастний засіб слід безпосередньо перед початком обстеження.

Розчин контрастної речовини передбачений тільки для одноразового застосування.

Невикористані при обстеженні залишки контрастного засобу більше не застосовують.

При внутрішньосудинному введенні рентгеноконтрастного засобу пацієнтові необхідно лежати. Після ін’єкції слід протягом 30 хв спостерігати за пацієнтом, оскільки більшість тяжких ускладнень настає у перші півгодини після ін’єкції.

Інтервал між ін’єкціями має становити 10-15 хвилин, щоб дати можливість організму компенсувати підвищення осмоляльності плазми крові за рахунок припливу інтерстиціальної рідини у судинне русло. У випадку, коли за одне дослідження необхідно використати понад 300 мл контрастної рідини, призначають внутрішньовенне введення водно-електролітних розчинів.

Доза препарату залежить від віку, маси тіла, хвилинного об’єму серця і загального стану пацієнта.

Пацієнтам з тяжкою нирковою та серцево-судинною недостатністю та пацієнтам у тяжкому загальному стані необхідно застосовувати меншу дозу контрастної речовини. У цих пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок протягом 3 днів після дослідження.

Внутрішньовенна урографія.

Швидкість внутрішньовенного введення становить 20 мл/хв. Якщо хворим на серцеву недостатність призначена доза 100 мл або більше, рекомендується збільшити час введення до 20-30 хвилин.

Дозування. Для дорослих: доза Тріомбрасту® 76 % – 20 мл, Тріомбрасту® 60 % - 50 мл. Збільшення дози Тріомбрасту® 76 % до 50 мл суттєво підвищує ймовірність точнішого діагнозу. Подальше збільшення дози можливе, якщо це необхідно через особливі показання.

Для дітей: через знижену фізіологічну концентраційну здатність ще незрілого нефрону нирок дітям необхідні порівняно високі дози Тріомбрасту® 76 %:

дітям віком до 1 року: 7-10 мл; від 1 до 2 років: 10-12 мл; від 2 до 6 років: 12-15 мл; від 6 до 12 років: 15-20 мл; старше 12 років: як для дорослих.

Час виконання знімків . Для кращого відображення ниркової паренхіми знімки слід робити одразу після закінчення введення контрастного засобу. Для зображення ниркової миски і сечовивідних шляхів перший знімок роблять через 3-5 хвилин, а другий – через 10-12 хвилин після введення контрастного засобу, для молодих пацієнтів слід орієнтуватися на нижню, а для пацієнтів літнього віку – на верхню межу вказаного діапазону часу. Для дітей грудного та молодшого віку перший знімок рекомендується робити через 2 хвилини після введення контрастного засобу. Ангіографія.

Тріомбраст® можна застосовувати для ангіографічних досліджень. Перевагу 76 % розчину надають у тих випадках, коли важливе значення має особливо висока концентрація йоду, наприклад, для аортографії, ангіокардіографії або коронарографії.

Дозу встановлюють залежно від віку, маси, хвилинного об’єму серця, загального стану, методики дослідження, виду та об’єму судинної ділянки.

Ретроградна урографія.

Можна застосувати Тріомбраст® 60 %. Незважаючи на його високу концентрацію, симптоми подразнення спостерігаються надзвичайно рідко. З метою уникнення подразнення холодом, що викликає спазми сечоводу, рекомендується підігрівати контрастний засіб до температури тіла.

Побічні реакції

Побічні явища, що виникають у зв’язку з застосуванням внутрішньосудинних йодовмісних контрастних засобів, як правило, минають і належать до розряду легких та середньої тяжкості, хоча спостерігалися тяжкі і небезпечні для життя реакції, у тому числі навіть летальні випадки

Алергічні реакції: часто - свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, кон’юнктивіт, риніт, чхання, кашель. Ці реакції, котрі виникають незалежно від кількості препарату, що вводиться, і способу його введення, можуть бути першими ознаками початкової стадії шоку. Введення контрастної речовини слід негайно припинити та, у разі необхідності, слід провести цілеспрямовану терапію через венозний доступ. Іноді – бронхоспазм, спазм або набряк гортані чи артеріальна гіпотензія. Відстрочені реакції, пов’язані з уведенням контрастних речовин, трапляються у поодиноких випадках.

Реакції з боку шкіри: часто - еритематозні висипання, сверблячі екзантеми. У поодиноких випадках – токсичні шкірні реакції (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона або Лайєлла).

З боку нервової системи : при потраплянні у мозок контрастної речовини з артеріальною кров’ю у високих концентраціях можуть спостерігатися такі транзиторні неврологічні ускладнення як запаморочення, головний біль, збудження, сплутаність свідомості, амнезія, порушення мовлення, зору, слуху, світлобоязнь, тимчасова втрата зору, тремор, судоми, парези/параліч, кома, сонливість. У поодиноких випадках - тяжкі, а в окремих випадках - фатальні тромбоемболічні явища, що призводять до інсульту.

З боку серцево-судинної системи : нечасто - підвищення або зниження артеріального тиску, асистолія, аритмії. Вазовагальні реакції після проведення гістеросальпінгографії.

Тяжкі реакції, що потребують невідкладної терапії, можуть мати вигляд порушень кровообігу, що проявляється периферичним розширенням судин з наступним падінням артеріального тиску та рефлекторною тахікардією, задишкою, збудженим станом, сплутаною свідомістю та ціанозом, аж до втрати свідомості. У поодиноких випадках – тяжкі тромбоемболічні явища, що призводять до інфаркту міокарда.

З боку дихальної системи: часто – транзиторне порушення частоти дихання, задишка, розлад зовнішнього дихання і кашель; у поодиноких випадках – зупинка дихання, набряк легень.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання, незначне підвищення рівня амілази (після ЕРХПГ); нечасто – біль у животі; у поодиноких випадках – панкреатит та некротизуючий панкреатит (після ЕРХПГ).

З боку сечовивідної системи : у поодиноких випадках - порушення функції нирок або ниркова недостатність, що минає через деякий час.

Місцеві реакції : біль у місці ін’єкції виникає при периферичній ангіографії. Затікання препарату паравазально викликає посилення болю та набряк у місці ін’єкції, які зазвичай минають без наслідків, дуже рідко спостерігалися запалення і навіть некроз тканин. У поодиноких випадках - тромбофлебіт і тромбоз вен.

Інші реакції : часто – головний біль, відчуття жару; нечасто – нездужання, лихоманка, пітливість, вазовагальні реакції; у поодиноких випадках – підвищення температури тіла, опухання слинних залоз.

Передозування

При випадковому передозуванні втрату води та електролітів необхідно компенсувати шляхом внутрішньовенної інфузії розчинів. Необхідне спостереження за функцією нирок протягом наступних 3 діб. Тріомбраст® можна видалити з організму шляхом гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не рекомендується застосовувати препарат у період вагітності. Проникнення препарату у грудне молоком незначне, тому вірогідність завдання шкоди дитині мала, проте перед призначенням препарату в період годування груддю необхідно враховувати можливу небезпеку для дитини.

Діти

Через фізіологічно знижену концентраційну здатність ще незрілого нефрона у дітей необхідні порівняно високі дози препарату. Тому дітям застосовують Тріомбраст® 76 %.

Особливості застосування

Серцево-судинні захворювання. У пацієнтів із патологією клапанів серця і легеневою гіпертензією введення контрастної речовини може призводити до виражених гемодинамічних змін. Реакції, що включають ішемічні зміни на ЕКГ, і тяжка аритмія є більш поширеними в осіб літнього віку та пацієнтів із хворобою серця в анамнезі.

Внутрішньовенне введення контрастної речовини може призвести до виникнення набряку легень у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Розлади ЦНС. Особливу увагу при внутрішньовенному введенні контрастної речовини слід приділяти пацієнтам з гострим ішемічним інсультом, гострою внутрішньочерепною кровотечею та іншими станами, що включають пошкодження гематоенцефалічного бар’єру, набряк мозку або гостру демієлінізацію. Внутрішньочерепні пухлини або метастази й епілепсія в анамнезі підвищують імовірність виникнення судом після введення йодовмісної контрастної речовини.

При введенні контрастної речовини можуть загострюватись неврологічні симптоми через цереброваскулярні захворювання, внутрішньочерепні пухлини або метастази, дегенеративні або запальні патології. Внутрішньоартеріальне введення контрастної речовини може спровокувати спазм судин і, як наслідок, ішемію головного мозку. Пацієнти із симптоматичними цереброваскулярними захворюваннями, нещодавно перенесеним інсультом або частими транзиторними ішемічними нападами належать до групи підвищеного ризику виникнення неврологічних ускладнень.

Порушення функції печінки тяжкого ступеня. У випадку ниркової недостатності тяжкого ступеня одночасна наявність порушення функції печінки тяжкого ступеня може значно затримати екскрецію контрастної речовини, що, можливо, потребуватиме гемодіалізу.

Мієлома або парапротеїнемія можуть створити умови для розвитку ниркової недостатності після введення контрастної речовини. Обов’язковою є відповідна гідратація.

У пацієнтів із феохромоцитомою може розвинутись гіпертонічний криз тяжкого ступеня (іноді такий, що не підлягає контролю) після внутрішньовенного застосування контрастної речовини. Рекомендується премедикація блокаторами альфа-рецепторів.

Пацієнти з аутоімунними розладами. Повідомлялося про випадки виникнення тяжких васкулітів або синдромів, подібних до Стівенса-Джонсона, у пацієнтів з аутоімунними розладами в анамнезі.

Бульбоспінальний параліч (myasthenia gravi s). Введення йодовмісних контрастних речовин може посилити симптоми бульбоспінального паралічу.

Гострий або хронічний алкоголізм може збільшити проникність гематоенцефалічного бар’єру. Це полегшує проходження контрастної речовини у тканини мозку, що може призвести до реакцій з боку ЦНС. Необхідно приділяти особливу увагу пацієнтам з алкогольною та наркотичною залежністю через можливість зниженого порогу судомної активності.

Ниркова недостатність. У поодиноких випадках може спостерігатися тимчасова ниркова недостатність. Запобіжні заходи, спрямовані на профілактику гострої ниркової недостатності після введення контрастної речовини, включають:

– ідентифікацію пацієнтів з високим ризиком, наприклад, пацієнтів з наявністю в анамнезі захворювання нирок, ниркової недостатності, ниркової недостатності після введення контрастної речовини, цукрового діабету з нефропатією, зменшення об’єму циркулюючої крові, множинної мієломи, осіб віком старше 60 років, пацієнтів з тяжкою стадією захворювання судин, парапротеїнемією, гіпертензією тяжкого ступеня та хронічною артеріальною гіпертензією, подагрою, пацієнтів, які отримують великі або повторні дози препарату;

– забезпечення відповідної гідратації у пацієнтів, які належать до групи ризику, перед введенням контрастної речовини, бажано шляхом підтримання внутрішньовенної інфузії перед і після процедури та до виведення контрастної речовини нирками;

– уникнення додаткового навантаження на нирки у вигляді нефротоксичних препаратів, пероральних холецистографічних засобів, перетискування артерії, ниркової артеріальної ангіопластики, радикального хірургічного втручання і т.д. до виведення контрастної речовини нирками;

– перенесення терміну проведення нового дослідження з контрастною речовиною до повернення показників функції нирок до попередніх рівнів;

– пацієнти на діалізі можуть отримувати контрастні речовини для радіологічних процедур, оскільки йодовмісні речовини виводяться в процесі діалізу.

Дисфункція щитовидної залози. Невелика кількість вільного неорганічного йодиду з йодовмісної контрастної речовини може впливати на функціонування щитовидної залози. Тому необхідно особливо ретельно підійти до проведення дослідження у пацієнтів з латентним гіпертиреозом або зобом, зважаючи на можливий ризик.

Гіперчутливість . Час від часу після використання рентгеноконтрастних речовин спостерігаються алергічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). Вони зазвичай виражені несерйозними респіраторними або шкірними симптомами, такими як розлад зовнішнього дихання легкого ступеня, почервоніння шкіри (еритема), кропив’янка, свербіж або набряк обличчя. Можливе виникнення серйозних побічних реакцій, таких як ангіоневротичний, субхордальний набряк, бронхоспазм і алергічний шок. Зазвичай такі реакції спостерігаються упродовж однієї години після введення контрастної речовини. Однак у поодиноких випадках можливі відстрочені реакції (через кілька годин або днів після введення).

Пацієнти з підвищеною чутливістю або попередньою реакцією на рентгеноконтрастні засоби, що містять йод, мають підвищений ризик виникнення серйозних ускладнень.

Гіперергічна реакція частіше виникає у пацієнтів, схильних до алергії (наприклад, алергія на морепродукти, сінна гарячка, кропив’янка, підвищена чутливість до йоду або радіографічних контрастних засобів і бронхіальна астма в анамнезі). З метою профілактики можливе введення антигістамінних засобів та/або кортикостероїдів. Пацієнти з бронхіальною астмою належать до групи особливого ризику виникнення бронхоспазму або реакції гіперчутливості.

Реакції гіперчутливості можуть загострюватися у пацієнтів, які приймають бета-блокатори, особливо при наявності бронхіальної астми. Крім того, необхідно брати до уваги, що пацієнти, які приймають бета-блокатори, можуть бути нечутливими до стандартної терапії реакцій гіперчутливості за допомогою бета-агоністів.

У разі, якщо спостерігаються реакції гіперчутливості, введення контрастної речовини слід негайно припинити, і, якщо це необхідно, слід провести внутрішньовенно специфічну терапію. Тому для внутрішньовенного введення контрастної речовини рекомендують використовувати гнучкі постійні канюлі (катетери). Дуже важливо передбачити та забезпечити всі заходи на випадок виникнення ускладнень при введенні контрастної речовини, а саме – мати напоготові всі необхідні медикаменти та інструменти для надання невідкладної допомоги, а також мати практичні навички здійснення невідкладних заходів такого типу.

Пацієнти літнього віку . Патології судин та неврологічні розлади, що часто спостерігаються у людей літнього віку, становлять підвищений ризик виникнення серйозних реакцій на йодовмісні контрастні речовини.

Іонні йодовмісні контрастні речовини мають більшу антикоагулянтну активність in vitro, ніж неіонні контрастні засоби. Тому при проведенні процедури судинної катетеризації слід ретельно стежити за технікою виконання ангіографії, часто промивати катетер фізіологічним розчином (якщо можливо, з додаванням гепарину) та скоротити тривалість процедури з метою зведення до мінімуму ризику виникнення пов’язаних із процедурою тромбозу та емболії.

Повідомлялося, що використання пластикових шприців замість скляних зменшує ймовірність згортання крові in vitro.

Рекомендується приділяти особливу увагу пацієнтам, хворим на гомоцистинурію, через підвищений ризик виникнення тромбозу та емболії.

Пацієнтам, які приймають для лікування цукрового діабету бігуаніди, рекомендується за 48 годин до початку обстеження їх відмінити через ризик виникнення лактоацидозу. Після обстеження розпочинати прийом препарату слід тільки після відновлення ниркової функції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Відстрочені реакції на введення йодовмісних контрастних речовин зустрічаються рідко, проте керування автомобілем або робота з рухомими механізмами небажані протягом перших

24 годин після проведення дослідження.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Пацієнтам, які приймають для лікування цукрового діабету бігуаніди, рекомендується за 48 годин до початку обстеження їх відмінити через ризик виникнення лактоацидозу. Після обстеження розпочинати прийом препарату слід тільки після відновлення ниркової функції.

У пацієнтів, які приймають бета-блокатори, реакції гіперчутливості більш виражені.

При прийманні інтерлейкіну збільшується можливість віддалених реакцій (підвищення температури,

висипання, грипоподібний синдром, біль у суглобах та свербіж).

Взаємодія з діагностичними тестами. Після внутрішньосудинного введення йодовмісних контрастних речовин здатність тканини щитовидної залози поглинати радіоізотопи для діагностики захворювань щитовидної залози знижується на період до двох тижнів, а в окремих випадках навіть на довший період.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка . Рентгеноконтрастний засіб. Підвищує контрастність зображення за рахунок поглинання рентгенівських променів йодом, що входить до складу амідотрізоату.

Фармакокінетика. У разі перорального прийому абсорбція амідотрізоату практично дорівнює нулю. Після внутрішньосудинного введення швидко розподіляється у міжклітинній речовині. Не проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр. При внутрішньовенному введенні препарату його зв’язок з білками плазми не перевищує 10 %. Амідотрізоат не проникає в еритроцити. Через 5 хв після внутрішньовенного болюсного введення Тріомбрасту® 60 % у дозі 1 мл на кг маси тіла досягається концентрація препарату у плазмі, що відповідає 2-3 г йоду на літр. Протягом 3 годин після введення спостерігається порівняно швидке зниження концентрації за 30 хв, потім - поступове зниження з періодом напіввиведення 1-2 години.

При введенні в діагностичних дозах амідотрізоат піддається гломерулярній фільтрації у нирках. Майже 15 % введеного препарату виводиться у незміненому вигляді з сечею вже протягом 30 хв після введення, а понад 50 % – протягом 3 годин. Кінетичні властивості щодо розподілу та виведення з організму не залежать від дози у межах клінічно значимого діапазону.

У хворих із порушенням функції нирок амідотрізоат також може елімінуватися печінкою, хоча й у невеликих кількостях. Препарат лише в мінімальних кількостях проникає у грудне молоко. Незалежно від місця введення протягом короткого проміжку часу відбувається повна елімінація навіть із тканин.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

прозора безбарвна або світло-жовтого кольору злегка в’язка рідина.

Термін придатності

3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 0С. Не заморожувати.

При зберіганні препарату можливе випадання кристалів. У таких випадках ампулу необхідно нагріти на киплячій водяній бані. Якщо кристали зникнуть і розчин стане прозорим, а при охолодженні до 33–36 0С кристали не випадуть знову, розчин придатний до застосування.

Упаковка. По 20 мл в ампулі. По 5 ампул, вкладених у пачку.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Фармак».

Місцезнаходження

Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63.