Вектибикс инструкция

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ВЕКТИБІКС

(VECTIBIX^®)

Склад

діюча речовина: 1 мл концентрату містить 20 мг панітумумабу;

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію ацетат, тригідрат; кислота оцтова льодяна; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичнi засоби, моноклональні антитіла.

Код АТС L01X C08.

Клінічні характеристики

Показання

Вектибікс призначається для лікування дорослих з колоректальним раком з метастазами (mCRC), але без мутації (дикий тип) KRAS:

• в першу чергу у комбінації зі схемою ФОЛФОКС /FOLFOX/;

• у другу чергу в комбінації зі схемою ФОЛФІРІ /FOLFIRI/ для хворих, які отримали в першу чергу хіміотерапію на основі фторпіримідину (виключаючи іринотекан);

• як монотерапія у разі відсутності ефекту після лікування за режимами хіміотерапії на основі фторпіримідину, оксаліплатину та іринотекану.

Протипоказання

Наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості, що загрожували життю, на діючу речовину або допоміжні речовини, що входять до складу препарату Вектибікс (див. розділ «Особливості застосування»).

Інтерстиціальна пневмонія або пневмофіброз (див. розділ «Особливості застосування»).

Комбінація Вектибіксу зі схемами хіміотерапії, які містять оксаліптин, протипоказана пацієнтам з мутованим KRAS mCRC або з невідомим статусом KRAS mCRC.

Вагітність, період годування груддю.

Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Лікування Вектибіксом має проходити під контролем лікаря, який має досвід застосування протипухлинної терапії. Перед початком лікування Вектибіксом потрібно отримати підтвердження статусу KRAS як немутованого (дикого типу). Статус мутації KRAS має визначатися із застосуванням валідованої методики тестування у спеціалізованій лабораторії.

Дози.

Рекомендована доза препарату становить 6 мг/кг маси тіла один раз на два тижні. Вектибікс необхідно розводити 9 мг/мл (0,9%) розчином натрію хлориду для ін’єкцій до отримання кінцевої концентрації, що не перевищує 10 мг/мл.

Може потребуватися корегування дози Вектибіксу у випадку серйозних (ступінь 3 і вище) дерматологічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

Особливі групи пацієнтів.

Безпека та ефективність Вектибіксу для пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю не вивчались.

Немає клінічних даних про корекцію дози для літніх людей.

Д i ти.

Безпека і ефективність Вектибіксу для дітей (до 18 років) не встановлена.

Немає даних.

Процедуру введення мають виконувати виключно професійні працівники системи охорони здоров’я з дотриманням асептичних методик. Не можна струшувати або енергійно збовтувати флакон. Візьміть достатню кількість Вектибіксу для приготування дози 6 мг/кг. Розведіть у загальному об’ємі 100 мл. Кінцева концентрація не повинна перевищувати 10 мг/мл. Дози вище 1000 мг необхідно розводити у 150 мл натрію хлориду 9 мг/мл (0,9%), розчину для ін’єкцій. Розведений розчин необхідно перемішати, обережно прокручуючи флакон. Не струшувати.

Не спостерігалося несумісності між Вектибіксом та розчином для ін’єкцій 9 мг/мл (0,9%) натрію хлориду у полівінілхлоридних пакетах або поліолефінових пакетах.

Спос i б застосування.

Вектибікс необхідно вводити шляхом внутрішньовенної (в/в) інфузії через інфузійний насос із застосуванням фільтра, що пропускає 0,2 або 0,22 мкм з низькою здатністю зв’язування з білками, через периферичну систему або постійний катетер. Рекомендований період інфузії становить приблизно 60 хв. Якщо першу інфузію перенесено нормально, то наступні інфузії можна проводити тривалістю від 30 до 60 хвилин. Дози, що перевищують 1000 мг, необхідно вводити протягом приблизно 90 хв.

До та після введення Вектибіксу інфузійну систему необхідно промити розчином хлориду натрію, щоб уникнути змішування з іншими лікарськими засобами або внутрішньовенними розчинами.

У випадку виникнення реакцій, пов’язаних з інфузією, може знадобитися зниження темпу інфузії (див. розділ «Особливості застосування»).

Вектибікс не можна вводити внутрішньовенно струминно або болюсно.

Рекомендується продовжувати лікування до реєстрації прогресування захворювання.

Кожний мілілітр концентрату містить 0,150 ммоль натрію, що дорівнює 3,45 мг натрію.

Вектибікс не містить антимікробних консервантів або бактеріостатичних речовин. Продукт слід використати негайно після розведення. Якщо розчин не було використано вчасно, користувач є відповідальним за умови та період зберігання, які мають становити не більше 24 годин при температурі 2 - 8 °C. Розведений розчин не можна заморожувати.

Побічні реакції

В таблиці нижче подано побічні реакції, про які повідомлялося протягом клінічних досліджень за участю пацієнтів з mCRC, які отримували Вектибікс як монотерапію або у комбінації з хіміотерапією, та у спонтанних повiдомленнях.

Небажані ефекти у кожній групі представлено в порядку зниження ступеня тяжкості.

Таблиця 1

¹ Див. роздiл «Опис окремих побічних реакцій» нижче.

² Висипання включають загальні поняття шкірної токсичності, ексфоліативні висипання,

ексфоліативний дерматит, папульозні висипання, свербіжні висипання, еритематозні висипання, загальні висипання, макулярні висипання, макуло-папульозні висипання, ураження шкіри.

*Частота не може бути оцінена на основі наявних даних.

Опис окремих побічних реакцій.

З боку травної системи

Діарея, про яку повідомлялося, була переважно легкою та помірною. Тяжка діарея (3-4 ступеня за шкалою NCI-CTC) спостерігалася у 2% пацієнтів, яким застосовували монотерапію Вектибіксом, та в 17% пацієнтів, яким застосовували Вектибікс у комбінації з хіміотерапією.

Відомі випадки розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів з проявами діареї та дегідратації (див. розділ «Особливості застосування»).

Реакції, пов’язані з інфузією

Під час клінічних досліджень монотерапї та комбінованої терапії mCRC інфузійні реакції (поява в межах 24 годин будь-якої інфузії) спостерігалися приблизно у 4% пацієнтів, які лікувались Вектибіксом, з яких < 1% були тяжкими (3-4 ступеня за шкалою NCI-CTC).

Випадок летального судинного набряку мав місце у пацієнта з метастазами сквамозно-целюлярної карциноми голови та шиї, котрий отримував лікування Вектибіксом. Летальний випадок трапився після повторного введення на тлі ангіоедеми протягом 24 годин після введення (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»). Реакції гіперчутливості можуть виникати після 24 годин з моменту введення.

Щодо заходів, яких потребують побічні реакції, пов’язані з інфузією, див. розділ «Особливості застосування».

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Висипи на шкірі переважно виникали на обличчі, на верхній частині грудної клітки та спини, проте могли сягати кінцівок. Є повідомлення, що внаслідок виникнення тяжких реакцій з боку шкіри та підшкірної клітковини розвивалися інфекційні ускладнення, включаючи сепсис (у рідкісних випадках призводили до летального наслідку), та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу.

Перші симптоми дерматологічної реакції з’являлися протягом 10 днів, а минали, в середньому, через 28 днів після введення останньої дози Вектибіксу.

Пароніхіальне запалення асоціювалося з набряком латеральної складки нігтів на руках та ногах.

Дерматологічні реакції (включаючи ефекти з боку нігтів), що відмічалися у пацієнтів, котрі отримували лікування Вектибіксом або іншими інгібіторами EGFR, були пов’язані з фармакологічними ефектами терапії.

Під час всіх клінічних досліджень реакції з боку шкіри спостерігались у 93% хворих, які одержували Вектибікс як монотерапію або в комбінації з хіміотерапією (n = 2588). Ці реакції проявлялися в основному у вигляді висипу і акнеформного дерматиту і за тяжкістю були від легкого до помірного ступеня. Тяжкі реакції з боку шкіри (3 ступеня за шкалою NCI-CTC) спостерігалися у 34%, а небезпечні для життя реакції з боку шкіри (4 ступеня за шкалою NCI-CTC) були виявлені у < 1% пацієнтів, які отримували Вектибікс в комбінації з хіміотерапією (n = 1536). У пацієнтів, які отримували Вектибiкс, спостерігалися загрозливі для життя і летальнi інфекційнi ускладнення, включаючи некротичний фасцит і сепсис (див. розділ «Особливості застосування»).

З приводу дерматологічних реакцій, включаючи рекомендації щодо модифікації дози при клінічному застосуванні препарату, див. розділ «Особливості застосування».

У постреєстраційний період були повідомлення про випадки некрозу шкіри.

Офтальмологічна токсичність

Під час клінічних досліджень несерйозні випадки кератиту спостерігалися у 0,2–0,7% хворих. Дуже рідко повідомлялось про серйозні випадки кератиту і виразкового кератиту (див розділ «Особливості застосування»).

Пацієнти похилого віку

Не спостерігалось ніяких відмінностей у безпеці або ефективності для хворих похилого віку (≥ 65 років), які одержували монотерапію Вектибіксом. Проте підвищена кількість серйозних побічних реакцій спостерігалася у хворих похилого віку, яким призначали Вектибікс у комбінації зі схемою FOLFIRI (45% проти 37%) або хіміотерапією за схемою FOLFOX (52% проти 37%) у порівнянні із застосуванням тільки хіміотерапії (див. розділ «Особливості застосування»). Найбільш часто повідомлялось про пронос у хворих, які лікувались Вектибіксом в комбінації з хіміотерапією за схемою FOLFOX або FOLFIRI, а також зневоднення і легеневу емболію, коли пацієнти одержували Вектибікс в комбінації з FOLFIRI.

Передозування

У клінічних дослідженнях перевіряли дози до 9 мг/кг включно. Встановлено передозування у випадку перевищення вдвічі рекомендованої терапевтичної дози (12 мг/кг). Побічні прояви, що спостерігалися у вигляді токсичності з боку шкіри, діареї, зневоднення та слабкості, відповідали профілю безпечності при рекомендованій дозі.

Для лікування передозування застосовується симптоматична терапія.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Вагітність

Даних щодо застосування Вектибіксу вагітним жінкам недостаньо. Дослідження на тваринах встановили наявність репродуктивної токсичності, але ризик для людей невідомий. Враховуючи, що рецептори епідермального фактора росту (EGFR) беруть участь у контролі пренатального розвитку та відіграють важливу роль у процесах нормального органогенезу, проліферації та диференціації ембріона, що розвивається, Вектибікс може становити загрозу для плода при застосуванні препарату в період вагітності.

Відомо, що людський IgG проходить крізь плацентарний бар’єр, тому панітумумаб може перейти від матері до плода, що розвивається. Жінкам репродуктивного віку необхідно дотримуватися заходів контрацепції під час лікування Вектибіксом та не менше 2 місяців після закінчення терапії. У випадку настання вагітності під час лікування або застосування препарату в період вагітності пацієнтку необхідно поінформувати щодо ризику втрати дитини або потенційної загрози для плода.

Період годування груддю

Жінкам не рекомендується годувати груддю під час лікування Вектибіксом та протягом 2 місяців після закінчення терапії.

Фертильність

Вектибікс може негативно впливати на здатність жінки завагітніти.

Діти

Дослідження застосування препарату дітям не проводились. Тому Вектибікс не слід застосовувати пацієнтам цієї вікової категорії.

Особливості застосування

.

Дерматологічні реакції і реакції токсичності м'яких тканин

Фармакологічний ефект, що спостерігається при застосуванні інгібіторів рецептора епідермального фактора росту (EGFR), проявлявся у вигляді дерматологічних реакцій і спостерігався майже в усіх пацієнтів (приблизно 90%), які проходили терапію Вектибіксом. Тяжкi (NCI-CTC ступінь 3) шкірні реакції були зареєстровані у 34%, а небезпечнi для життя (NCI-CTC ступінь 4) шкірні реакції - у <1% пацієнтів, які отримували Вектибiкс в комбінації з хіміотерапією (див. розділ «Побiчнi реакцiї»). Якщо у пацієнта розвивалися дерматологічні реакції 3-го ступеня (CTCAE версія 4.0) чи вище або такі, що вважаються непереносимими, рекомендується така корекція:

Таблиця 2

¹ Більше або дорівнює 3 ступеню визначається як тяжкий або небезпечний для життя

У клінічних дослідженнях повідомлялося, що внаслідок тяжких дерматологічних реакцій (включаючи стоматит) розвивалися інфекційні ускладнення, включаючи сепсис та некротичнi фасцити, які в рідкісних випадках призводили до летального наслідку, та локальні абсцеси, що потребували хірургічного втручання та встановлення дренажу.

Пацієнти, у яких розвинулися тяжкі дерматологічні реакції або токсичнiсть м’яких тканин або у яких реакції посилилися під час лікування Вектибіксом, мають перебувати під наглядом для виявлення запальних або інфекційних ускладнень (включаючи запалення підшкірно-жирової клітковини та некротичнi фасцити) та негайного вiдповiдного лiкування. У пацієнтів, які отримували Вектибікс, спостерiгалися загрозливі для життя і летальнi інфекційнi ускладненя, включаючи некротичний фасцит і сепсис. У разі дерматологічної токсичності або токсичності м'яких тканин, пов'язаної з тяжким чи небезпечним для життя запаленням або інфекційним ускладненням, слід призупинити або припинити прийом Вектибіксу.

Під час лікування дерматологічних реакцій необхідно враховувати тяжкість випадку. Воно може включати зволожувальний засіб, фотозахисний засіб (SPF>15 УФA і УФB) і топічний стероїдний крем (не сильніший ніж 1% гідрокортизон), які застосовують на уражені ділянки шкіри, і/або пероральні антибіотики. Пацієнтам, у яких з’явилися висипи, проявилася дерматологічна токсичність, під час лікування також рекомендовано використовувати сонцезахисні засоби та головні убори, а також обмежити перебування на сонці, оскільки сонячне світло може посилити шкірні реакції.

Профілактичне лікування шкіри, що включає зволожувальний засіб, фотозахисний засіб (SPF>15 УФA і УФB), топічний стероїдний крем (не сильніший ніж 1% гідрокортизон) і пероральний антибіотик (наприклад доксициклін), може бути корисним в усуненні дерматологічних реакцій. Хворим слід застосовувати зволожувальний засіб і сонцезахисний крем для обличчя, рук, ніг, шиї, спини і грудей кожного ранку протягом лікування, а топічний стероїдний крем - на обличчя, руки, ноги, шию, спину і груди щоночі протягом лікування.

Офтальмологічна токсичність

Серйозні випадки кератиту та виразкового кератиту спостерігалися рідко. Пацієнти з такими симптомами, як запалення ока, сльозотеча, чутливість до світла, затуманене бачення, біль у оці та/або почервоніння ока мають звернутися до спеціаліста-офтальмолога.

Вектибікс слід застосовувати з обережністю при наявності кератиту, виразкового кератиту та гострої сухості очей в історії захворювання. Використання контактних лінз також ризиковане при кератиті та виразці.

Легеневі ускладнення

Пацієнти з інтерстиціальною пневмонією, пневмофіброзом в анамнезі або з ознаками цих захворювань виключалися з клінічних досліджень. Випадки інтерстиціального легеневого процесу (ІЛП), як летальні, так і нелетальні, спостерігалися головним чином у японських пацієнтів. У випадку гострого початку або посилення легеневих симптомів лікування Вектибіксом необхідно перервати та негайно звернути увагу на ці симптоми. При діагностуванні ІЛП застосування Вектибіксу слід припинити на довгий час та розпочати відповідне лікування пацієнта. Якщо хворі мають в анамнезі інтерстиціальну пневмонію або пневмофіброз, необхідно ретельно зважити користь терапії Вектибіксом і ризик легеневих ускладнень.

Електролітичні розлади

У деяких пацієнтів спостерігали прогресивне зниження рівня магнію, що призводило до тяжкої (рівень 4) гіпомагніємії. Потрібно перевіряти пацієнтів на наявність гіпомагніємії та супутньої гіпокальціємії перед лікуванням Вектибіксом та періодично протягом 8 тижнів після закінчення лікування (див. розділ «Побічні реакції»). За необхідності, рекомендовано поповнення електролітами магнію.

Спостерігались інші електролітні розлади, в тому числі й гіпокаліємія. Також рекомендовано моніторинг стану пацієнтів і за необхідності - поповнення цими електролітами.

Реакції, пов’язані з інфузією

Якщо при проведенні інфузії виникла тяжка реакція або реакція, що загрожує життю, інфузію слід призупинити. Залежно від тяжкості та тривалості реакції, може бути прийнято рішення про повну відміну терапії Вектибіксом (див. розділи «Протипоказання» та «Побічні реакції»).

У пацієнтів з реакціями на інфузію легкого або середнього ступеня (1 та 2 ступінь за CTCAE версія 4) в ході інфузії слід знизити її швидкість. Всі наступні інфузії рекомендується проводити зі зниженою швидкістю.

Реакції гіперчутливості іноді виникали, коли проходило більше 24 годин після інфузії, включаючи випадок летального судинного набряку, який стався більше ніж через 24 години після інфузії У зв’язку з цим пацієнта слід поінформувати про можливість розвитку відстроченої реакції гіперчутливості та що при появі її симптомів він повинен негайно повідомити про це свого лікаря.

Вектибікс у комбінації з хіміотерапією іринотеканом, болюсно 5-флюороурацилом та лейковорином (ІФЛ)

У пацієнтів, які отримували Вектибікс у комбінації зі схемою ІФЛ [болюсно 5-флюороурацил (500 мг/м²), лейковорин (20 мг/м²) та іринотекан (125 мг/м²)], спостерігалася висока частота випадків тяжкої діареї, тому слід уникати застосування Вектибіксу у комбінації з ІФЛ (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вектибікс у комбінації з бевацизумабом та схемами хіміотерапії

Клінічний досвід показав, що слід уникати застосування Вектибіксу у комбінації зі схемами хіміотерапії з додаванням бевацизумабу (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вектибікс у комбінації з оксаліплатином у хіміотерапії пацієнтів з мутованим KRAS mCRC або з невідомим статусом KRAS

Протипоказане застосування Вектибіксу у комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин, пацієнтам з метастазуючим колоректальним раком у випадку, коли пухлина містить ген KRAS mCRC з ознаками мутації або коли статус KRAS mCRC пухлини не відомий. Спостерігалося скорочення часу виживаності без прогресування та загальної виживаності у пацієнтів з мутованим KRAS mCRC або з невідомим статусом KRAS mCRC, які отримували Вектибікс та ФОЛФОКС (FOLFOX) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Хворі зі статусом 2 бали за шкалою ECOG, які лікуються Вектибіксом в комбінації з хіміотерапією

Для хворих зі статусом 2 бали за шкалою ECOG рекомендується оцінка співвідношення користь-ризик до початку призначення Вектибіксу в комбінації з хіміотерапією для лікування mCRC. Позитивний баланс користі-ризику не документувався для хворих зі статусом 2 бали за шкалою ECOG.

Пацієнти похилого віку

Не спостерігалось ніяких відмінностей у безпеці або ефективності для хворих похилого віку (≥ 65 років), які одержували монотерапію Вектибіксом. Проте підвищена кількість серйозних несприятливих подій спостерігалася у хворих похилого віку, яким призначали Вектибікс у комбінації зі схемою FOLFIRI або хіміотерапією за схемою FOLFOX (у порівнянні із застосуванням тільки хіміотерапії) (див. розділ «Побічні реакції»).

Гостра ниркова недостатність

Гостра ниркова недостатність спостерігалася у пацієнтів, у яких виникали тяжкі діарея та дегідратація. Пацієнтам, які страждають вiд тяжкої діареї, слід рекомендувати негайно звернутися до лікаря.

Інші застереження

Цей лікарський засіб містить 0,150 ммоль натрію (що дорівнює 3,45 мг натрію) на мл концентрату. Це повинно враховуватись для пацієнтів на контрольованій натрієвій дієті.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Якщо пацієнти відчувають симптоми, що впливають на зір та/або на концентрацію уваги, які пов’язані з лікуванням, рекомендується відмовитися від керування автотранспортом або використання механізмів доти, поки такі ефекти не зникнуть.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження лікарської взаємодії при застосуванні Вектибіксу та іринотекану хворим з mCRC показали, що фармакокінетика іринотекану та його активного метаболіту, SN-38, не змінюються при одночасному застосуванні лікарських засобів. Результати перехресного порівнювального дослідження показали, що іринотекан (IFL або FOLFIRI) не має ніякого впливу на фармакокінетику панітумумабу.

Одночасне застосування Вектибіксу, ІФЛ або бевацизумабу та комбінацій хіміотерапії не рекомендується (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»). Збільшення кількості летальних випадків спостерігалося при застосуванні Вектибіксу з бевацизумабом та комбінаціями хіміотерапії (див. розділи «Особливості застосування» та «Побічні реакції»).

Протипоказане застосування Вектибіксу у комбінації з хіміотерапією, що містить оксаліплатин, пацієнтам з метастазуючим колоректальним раком у випадку, коли пухлина має ген KRAS mCRC з ознаками мутації або коли статус KRAS mCRC пухлини не відомий. Короткотривала виживаність без прогресії та тривалість загальної виживаності вивчались у пацієнтів з мутованим KRAS, котрі отримували Вектибікс або схему хіміотерапії FOLFOX (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Панітумумаб – це повністю людське моноклональне антитіло IgG2, що продукується в лінії клітин ссавців (CHO) шляхом рекомбінантної ДНК-технології.

Панітумумаб зв’язується з високою спорідненістю та специфічністю з людським рецептором епідермального фактора росту (EGFR). EGFR – це трансмембранний глікопротеїн, що входить до підсімейства типу І рецептора тирозинкінази, включаючи EGFR (HER1/c-ErbB-1), HER2, HER3 та HER4. EGFR сприяє росту клітин у нормальній епітеліальній тканині, включаючи шкіру та фолікули волосся, та експресується на багатьох пухлинних клітинах.

Панітумумаб зв’язується з лігандною ділянкою зв’язування EGFR та інгібує аутофосфорилювання рецептора, спричинене всіма відомими лігандами EGFR. Зв’язування панітумумабу з EGFR призводить до інтерналізації рецептора, інгібування росту клітин, індукції апоптозу та зниження продукування інтерлейкіну 8 та судинного ендотеліального фактора росту.

Ген KRAS (вірусний онкогенний гомолог саркоми щурів 2 Кірстена) кодує невеликий, зв’язаний з GTP білок, що бере участь у трансдукції сигналу. Певна кількість подразників, включаючи подразник від EGFR, активує KRAS, який, своєю чергою, стимулює інші внутрішньоклітинні білки, що сприяє проліферації клітин, виживанню клітин та ангіогенезу.

Активація мутацій у гені KRAS часто відбувається в різних пухлинах людини та бере участь як в онкогенезі, так і в прогресуванні пухлини.

Фармакодинамічні ефекти

Дослідження іn vitro та дослідження на тваринах in vivo показали, що панітумумаб інгібує ріст та виживання пухлинних клітин, що експресують EGFR. Протипухлинний ефект панітумумабу не спостерігався на ксенотрансплантатах людської пухлини, що не мають експресії EGFR. Додавання панітумумабу до радіаційної терапії, хіміотерапії та/або інших цільових терапевтичних засобів у дослідженнях призводило до підвищення протипухлинного ефекту.

Дерматологічні реакції (зокрема вплив на нігті), виявлені у хворих, яких лікували Вектибіксом або іншими інгібіторами EGFR, пов'язані з фармакологічною дією терапії (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та та «Побічні реакції»).

Імуногенність

У всіх терапевтичних протеїнів існує потенціал для імуногенності. Дані стосовно розвитку антипанітумумабних антитіл оцінювались з використанням двох різних діагностичних імунологічних аналізів для визначення споріднених анти-панітумумабних антитіл (ELISA, що визначає антитіла з високою спорідненістю, та біосенсорний імунологічний аналіз, що визначає антитіла як з високою, так і з низькою спорідненістю). Для пацієнтів, чиї сироватки тестувались позитивно при будь-якому діагностичному імунологічному аналізі, біологічний аналіз in vitro виконували для виявлення нейтралізуючих антитіл.

Як монотерапія:

• Частота споріднених антитіл (без урахування введення дози та нестало-позитивних пацієнтів) була < 1%, як виявлено кислотною дисоціацією ELISA, і 3,8%, як виявлено аналізом Biacore.

• Частота нейтралізуючих антитіл (без урахування введення дози та нестало-позитивних пацієнтів) була < 1%.

• Порівняно з пацієнтами, у яких не розвивались антитіла, ніякого взаємовідношення між присутністю антипанітумумабних антитіл і фармакокінетикою, ефективністю і безпекою не спостерігалося.

У комбінації з хіміотерапією на базі іринотекану або оксаліплатину:

• Частота споріднених антитіл (виключаючи позитивних пацієнтів до застосування препарату) становила 1.0%, як виявлено кислотною дисоціацією ELISA, і < 1%, як виявлено аналізом Biacore.

• Частота нейтралізуючих антитіл (виключаючи позитивних пацієнтів до застосування препарату) була < 1%.

• Ніякого свідчення зміненого профілю безпеки не знайдено для хворих, яких тестовано позитивно для антитіла до Вектибіксу.

Виявлення утворення антитіл залежить від чутливості та специфічності аналізу. На частоту визначення позитивних результатів щодо антитіл, що спостерігалася, можуть впливати кілька факторів, включаючи методологію визначення, підготовку зразка, час відбору зразків, супутню терапію та існуючі захворювання. Отже, порівняння частоти визначення антитіл з іншими продуктами може бути хибним.

Фармакокінетика.

Вектибікс, що застосовується як монотерапія або в комбінації з хіміотерапією, демонструє нелінійну фармакокінетику.

Після введення одноразової дози панітумумабу протягом 1-годинної інфузії площа під кривою «концентрація – час» (AUC) збільшувалася більше, ніж пропорційно дозі, а кліренс (CL) панітумумабу знижувався з 30,6 до 4,6 мл/день/кг при збільшенні дози з 0,75 до 9 мг/кг. Проте при дозах, що перевищують 2 мг/кг, AUC панітумумабу збільшується пропорційно дозі.

При дотриманні рекомендованого режиму дозування (по 6 мг/кг один раз на 2 тижні протягом 1-годинної інфузії) концентрації панітумумабу досягали стійких рівнів на час третьої інфузії з показником (± SD) максимальної та мінімальної концентрації 213 ± 59 та 39 ± 14 мкг/мл відповідно. Показники (± SD) AUC0-tau та CL становили 1306 ± 374 мкг /день/мл та 4,9 ± 1,4 мл/кг/день відповідно. Період напіввиведення становив приблизно 7,5 дня (у межах 3,6 – 10,9 дня).

Фармакокінетичний аналіз групи пацієнтів проводився з метою дослідження потенційних ефектів обраних коваріацій на фармакокінетику панітумумабу. Отримані результати свідчать, що вік, стать, тип пухлини, раса, функція печінки, функція нирок, хіміотерапевтичні засоби, експресія EGFR у клітинах пухлини не мають явного впливу на фармакокінетику панітумумабу.

Клінічні дослідження фармакокінетики панітумумабу у пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки не проводилися. У клінічних дослідженнях серед пацієнтів віком 26-85 років не спостерігалося різниці у фармакокінетиці панітумумабу залежно від віку.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

безбарвна рідина, може містити аморфні білкові частинки від прозорого до білого кольору.

Несумісність

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в холодильнику (2-8 °C).

Не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Щодо умов зберігання готового розчину див. розділ «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

Флакони по 5 мл, 20 мл №1 у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Амджен Європа Б. В. /Amgen Europe B.V.

Берінгер Інгельхайм Фрімонт, Інк. / Boehringer Ingelheim Fremont, Inc.

Амджен Мануфекчурінг Лімітед / Amgen Manufacturing Limited.

Заявник

Амджен Європа Б. В. /Amgen Europe B.V.

Місцезнаходження виробників та заявника

Амджен Європа Б. В., Мінервум 7061, НЛ-4817 ЗК Бреда, Нідерланди /

Amgen Europe B.V., Minervum 7061, NL-4817 ZK Breda, The Netherlands.

Берінгер Інгельхайм Фрімонт, Інк., 6701 Кайзер Драйв, Фрімонт, Каліфорнія (CA), 94555, США /

Boehringer Ingelheim Fremont, Inc., 6701 Kaiser Drive, Fremont, California (CA), 94555, USA.

Амджен Мануфекчурінг Лімітед, Стейт Роуд 31, км 24.6, Юнкос, Пуерто-Ріко (ПР), 00777-4060, США /

Amgen Manufacturing Limited, State Road 31, km 24.6, Juncos, Puerto Rico (PR), 00777-4060, USA.