Золафрен инструкция

І Н С Т � У К Ц І Я

для медичного застосування препарату

ЗОЛАФРЕН

( ZOLAFREN )

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить 5 мг або 10 мг оланзапіну;

допоміжні речовини : лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат; оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза (гіпромелоза), поліетиленгліколь (Макрогол) 400, барвник Yellow No.6 Al-Lake (Е 110), титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), лактози моногідрат.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A H03.

Клінічні характеристики

Показання

Показаний при лікуванні шизофренії.

Ефективний при довготривалому підтримуючому лікуванні пацієнтів, у яких підтверджено хорошу реакцію на препарат у початковій фазі лікування. Застосування показано при лікуванні середньо виражених та тяжких епізодів манії. Пацієнтам, якими при лікуванні епізодів манії отримано хорошу реакцію на лікування оланзапіном, він показаний з метою профілактики рецидивів біполярного афективного розладу.

Протипоказання

Спосіб застосування та дози

Дорослі :

Шизофренія: рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу.

Епізоди манії: початкова доза становить 15 мг на добу одноразово в монотерапії або 10 мг на день в комбінованій терапії.

Превентивна терапія рецидиву біполярного розладу: рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які отримують оланзапін для лікування епізодів манії, продовження терапії для попередження рецидиву здійснюють такою ж дозою.

При виникненні нового епізоду манії, комбінованих або депресивних епізодів, оланзапін в терапії слід продовжувати (оптимальною дозою за необхідності) та, якщо є клінічні показання -з додатковою терапією для лікування афективних проявів.

Впродовж лікування шизофренії, епізодів манії, та попередження рецидиву біполярного афективного розладу добова доза підбирається на основі індивідуального клінічного статусу в межах 5-20 мг на день. Підвищення дози вище ніж рекомендована початкова доза слід робити тільки після клінічної оцінки та при загальному інтервалі не менше ніж 24 години. Оланзапін приймається незалежно від прийому їжі, оскільки ступінь абсорбції не залежить від їжі. При відміні оланзапіну слід розглядати поступове зменшення дози.

Діти та молодь

Оланзапін не рекомендується застосовувати дітям та підліткам до 18 років, оскільки немає достатніх даних стосовно безпеки та ефективності лікування. У короткочасних дослідженнях пацієнтів-підлітків відмічена більше зростання маси тіла, зміни концентрації ліпідів та пролактину, ніж у дослідженнях за участі дорослих пацієнтів.

Літні пацієнти

Нижча початкова доза (5 мг на день)звичайно не рекомендується, але повинна розглядатися для пацієнтів старше 65 років та вище, коли на це вказують клінічні фактори.

Пацієнти з розладами нирок та (або) печінки

Цим пацієнтам слід розглядати застосування нижчої початкової дози (5 мг). У випадках помірної печінкової недостатності (цироз, Чайлд- П'ю клас А або Б), початкову дозу слід починати з 5 мг та підвищувати з обережністю.

Стать

Початкова доза та коливання дози не повинні змінюватися рутинним чином для пацієнтів жіночої статі у порівнянні з пацієнтами чоловічої статі.

Пацієнти, які палять

Початкова доза та коливання дози не повинні змінюватися рутинним чином для пацієнтів, які палять по відношенню до пацієнтів, які не палять.

Якщо присутній більше ніж 1 фактор, який може вплинути на сповільнення метаболізму (жіноча стать, похилий вік, статус курця), слід розглядати можливе зниження початкової дози. Підвищення дози при показаннях до цього слід проводити консервативно.

Побічні реакції

Дорослі

Наступна таблиця побічних реакцій в лабораторних дослідженнях, отриманих зі спонтанних повідомлень та клінічних досліджень.

Додаткова інформація про застосування окремим групам пацієнтів.

Дуже поширені (≥ 10%) небажані ефекти, пов'язані із застосуванням оланзапіну, що спостерігалися в ході клінічних досліджень за участю пацієнтів літнього віку із психозами, пов'язаними з деменцією: порушення ходи та падіння; поширені (≥ 1 %,<10 %) небажані явища: нетримання сечі, підвищена температура тіла, еритема, зорові галюцинації, пневмонія.

Вплив при довготривалому застосуванні (не менше 48 тижнів). Відсоток пацієнтів, у яких

відзначалися побічні реакції у вигляді клінічно суттєвого підвищення маси тіла, зміни рівня глюкози, загального холестерину/ЛПНЩ/ЛПВЩ або тригліцеридів, постійно збільшувалося. У дорослих пацієнтів, які закінчили 9-12-місячний курс терапії, темп підвищення рівня глюкози в крові натщесерце уповільнився приблизно після 6 місяців лікування.

Побічні реакції в окремих групах пацієнтів. У ході клінічних досліджень у пацієнтів літнього віку із деменцією терапія оланзапіном була пов'язана з підвищеним рівнем летальних випадків та цереброваскулярними побічними реакціями порівняно з групою плацебо. Дуже поширеними небажаними ефектами, пов'язаними із застосуванням оланзапіну, у даної групи пацієнтів були порушення ходи та падіння. Часто спостерігалися пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.

Відомо, що серед пацієнтів з медикаментозно індукованим (агоніст допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона, погіршення паркінсонівської симптоматики та галюцинації відзначалися дуже часто, частіше, ніж у групі плацебо.

Також було відмічено, що у пацієнтів із біполярною манією в результаті застосування оланзапіну у комбінації з вальпроатом спостерігалась нейтропенія 4,1% і можливою причиною цього є підвищення рівня вальпроату у плазмі крові.

У результаті застосування оланзапіну з літієм або вальпроатом спостерігалися (≥ 10%0 тремор, сухість у роті, збільшення маси тіла, підвищення апетиту. Також повідомлялося про порушення мовлення. Під час терапії оланзапіном у комбінації з літієм або дивалпроексом спостерігалося збільшення маси тіла (≥ 7 % IMT (індексу маси тіла)) у

17,4 % пацієнтів під час інтенсивної терапії до 6 тижнів. Довготривале лікування оланзапіном (до 12 тижнів) для попередження рецидивів у пацієнтів із біполярними розладами було пов'язано з підвищенням маси тіла на ≥ 7 % IMT у 39,9 % пацієнтів.

У підлітків під час застосування оланзапіну у ході клінічних досліджень зустрічалися побічні явища, подібні до побічних явищ у дорослих. Дуже поширеними побічними явищами (≥ 10%) були: збільшення маси тіла на >7 %, підвищення апетиту, седація, включаючи гіперсомнію, млявість, сонливість, підвищення рівня АЛТ АСТ, білірубіну, холестерину, зниження рівня загального білірубіну, підвищення рівня ГГТ, пролактину, тригліцеридів. Також часто (≥ 1% і ≤10%) повідомлялося про сухість у роті.

Інші побічні реакції, що спостерігалися в ході оцінки клінічних досліджень перорального застосування оланзапіну.

Порушення з боку нервової системи: нечасто (≥ 0,1 % ) – атаксія, дизартрія.

Дуже рідко повідомлялося про синдром відміни (включаючи діарею, нудоту, блювання).

Із постмаркетингового досвіду повідомлялося про нижчезазначені побічні явища:

Порушення з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко (< 0,01%) – жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та її похідних: рідко (>0,01%), < 0,1% )– висипання.

Зміни з боку імунної системи: алергічні реакції, включаючи дуже рідко (< 0,01%) – анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, кропив’янку або свербіж.

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з біполярною манією, які отримують оланзапін у комбінації з літієм чи вальпроатом.

Дуже часто повідомлялося про тремор (> 10 %). Про порушення мовлення повідомлялося часто (> 1% , <10 %).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для пацієнтів з індукованим лікарським засобом (агоністом допаміну) психозом, пов'язаним з хворобою Паркінсона.

Дуже часто повідомлялося про галюцинації (> 10 %).

Інші основні небажані явища і частота їх виникнення, характерна для літніх пацієнтів з психозом на тлі деменції.

Дуже часто повідомлялося про порушення ходи (> 10 %).

Передозування

Симптоми. Дуже поширені (>10 %): тахікардія, ажитація/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми та порушення свідомості від седації до коми.

Інші клінічно значущі ускладнення: делірій, судоми, кома, можливість виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцева аритмія (<2 % випадків передозування), кардіопульмональний шок.

Зафіксовано летальні випадки після гострого передозування на рівні 450 мг, але також були випадки виживання після гострого передозування при дозі 2 г.

Лікування

Специфічного антидоту немає. Не рекомендується застосування препаратів, що провокують блювання. Рекомендовано застосування активованого вугілля, оскільки доведено, що одночасне застосування активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапіну після перорального прийому на 50 - 60 %. Також можна застосовувати інші стандартні процедури при передозуванні (наприклад, промивання шлунка (після попередньої інтубації у непритомних пацієнтів).

У випадку гострого передозування слід забезпечити стабілізацію життєво важливих функцій: забезпечити прохідність дихальних шляхів, підтримати адекватну оксигенацію та моніторувати дихання.

Симптоматичне лікування та моніторування життєвих функцій слід призначати відповідно до клінічного стану пацієнта та передбачати лікування артеріальної гіпотензії та циркуляторної недостатності, а також підтримання функцій дихання. Не слід застосовувати адреналін, допамін, епінефрин та інші симпатоміметичні засоби, що мають бета-агоністичну активність, оскільки бета-стимуляція може підсилити артеріальну гіпотензію.

Обов'язкове моніторування функцій серцево-судинної системи з метою виявлення можливих порушень ритму серця. Суворий лікарський контроль та моніторування стану хворого мають тривати до повного одужання пацієнта.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Досвід клінічних та добре контрольованих досліджень на вагітних жінках недостатній. Пацієнтки повинні попередити лікаря про очікувану вагітність або таку можливість впродовж терапії оланзапіном. Препарат слід застосовувати в цей період тільки у випадках, якщо очікуваний позитивний ефект для матері перевищує можливий ризик для плода.

Новонароджені, матері яких приймали оланзапін у 3 триместрі вагітності, можуть піддаватися впливу антипсихотиків (включаючи оланзапін) та є ризик виникнення побічних ефектів, включаючи екстрапірамідні явища та симптомів абстиненції різної тяжкості та тривалості. Були відмічені збудженість, гіпертонія, гіпотонія, тремор, сонливість, порушень дихання, або проблеми з годуванням. Таких новонароджених слід ретельно моніторувати.

Годування груддю

Оланзапін виділяється з грудним молоком. Пацієнток слід попередити припинити годування груддю, якщо вони приймають оланзапін.

Діти

Препарат не застосовують у педіатричній практиці у зв'язку з відсутністю досвіду.

Особливості застосування

Впродовж лікування антипсихотиками, покращання клінічного стану пацієнта може відбуватися від кількох днів до кількох тижнів. Пацієнти повинні ретельно моніторуватися впродовж цього періоду.

Психози, пов'язані з деменцією та/або розлади поведінки

Оланзапін не показаний для лікування психозів, пов'язаних з деменцією та/або розладів поведінки та не рекомендований для застосування в цих групах пацієнтів, тому що підвищується летальність та ризик цереброваскулярних реакцій у таких пацієнтів.

Хвороба Паркінсона

Застосування оланзапіну у лікуванні агоністами допаміну, асоційованими з психозом у пацієнтів з хворобою Паркінсона не рекомендується.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС)

ЗНС є потенційно небезпечним станом, асоційованим з прийомом антипсихотичних ліків.

Під час застосування оланзапіну також повідомлялося про рідкісні випадки ЗНС. Клінічними симптомами ЗНС є: гіперпірексія, ригідність м’язів, втрата свідомості та симптоми серцевої нестабільності (нерегулярний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення та серцева аритмія). Додаткові ознаки ЗНС можуть включати підвищений рівень креатинінфосфокінази, рабдоміоліз та гостру ниркову недостатність. При наявності клінічних проявів ЗНС, а також наявності гіпертермії без клінічного прояву ЗНС необхідно негайно відмінити усі антипсихотичні засоби, включаючи оланзапін.

Гіперглікемія і цукровий діабет

Дуже рідко звітувалися гіперглікемія та або розвиток або загострення симптомів діабету ,що зрідка асоціюється з кетоацидозом або комою, включаючи летальні випадки. У деяких випадках було звітовано значне збільшення ваги тіла, що може бути спричинене фактором схильності. Відповідний клінічний моніторинг рекомендується згідно керівництва по застосованим антипсихотикам, наприклад, вимірювання глюкози як базової лінії через 12 тижнів після початку лікування оланзапіном та щорічно. Пацієнти, які лікуються будь-якими антипсихотиками, включаючи оланзапінвмісні ліки, повинні наглядатися на предмет будь-яких ознак та симптомів гіперглікемії (полідіпсія, поліурія, поліфагія та слабкість) та пацієнти з цукровим діабетом або з факторами ризику цукрового діабету повинні наглядатися регулярно на погіршання контролю глюкози. Вагу слід моніторувати регулярно, наприклад, як базову лінію 4,8,12 тижнів після початку лікування оланзапіном та щоквартально після цього.

Суїцид. Можливість спроб суїциду притаманна як для шизофренії, так і для біполярного розлалу 1 типу, у зв’язку з чим потрібно ретельно спостерігати за пацієнтами, які знаходяться в зоні високого ризику та отримують терапію. З метою зниження можливості виникнення передозування потрібно виписувати оланзапін у таблетках малими кількостями , які необхідні для забезпечення належного лікувального ефекту.

Маса тіла. Перед початком терапії оланзапіном слід враховувати потенційні наслідки підвищення маси тіла пацієнта. Пацієнти , які отримують лікування оланзапіном, повинні проходити регулярний моніторинг маси тіла.

Монотерапія оланзапіном дорослих.Клінічно значуще збільшення маси тіла спостерігалося у всіх катерогій пацієнтів за індексом маси тіла.

Дисфагія. Порушення езофагальної моторики та задишка були асоційовані з прийомом антипсихотичних засобів. Аспіраційна пневмонія становила састу причину захворюваності та смертності у пацієнтів із хворобою Альцгеймера. Оланзапін не схвалений для лікування пацієнтів із хворобою Альцгеймера.

Регуляція температури тіла. Порушення здатності тіла знижувати свою температуру спостерігалося у зв’язку із прийомом антипсихотиків. Рекомендується приймати до уваги цей факт при призначенні оланзапіну пацієнтам, які знаходяться в умовах ,що можуть призвести до підвищення температури тіла, наприклад, у разі посилених тренувань, перебування в умовах екстремальних температур, супутнього застосування засобів з антихолінергічною активністю або стану дегідратації.

Застосування пацієнтам, які мають супутні захворювання.

Оланзапін посилює in vitro афінність до мускаринових рецепторів. У пацієнтів літнього віку із психозом, пов' язаним з деменцією, які отримують оланзапін, вищий рівень випадків смерті порівняно з групою плацебо. Оланзапін не показаний для лікування пацієнтів літнього віку із психозом, пов'язаним з деменцією. Оланзапін не застосовувався в достатній кількості випадків у пацієнтів з нещодавнім інфарктом міокарду або нестабільним серцевим захворюванням. Слід з обережністю застосовувати оланзапін для лікування пацієнтів із серцевими захворюваннями через ризик виникнення ортостатичної гіпотензії.

Лабораторні дослідження.

Рекомендується контролювати глюкозу натщесерце та ліпідний профіль на початку лікування та періодично під час лікування.

Гіперпролактинемія

Як і інші засоби із властивостями антагоністів допамінових рецепторів D2, оланзапін підвищує в крові рівні пролактину, це підвищення зберігається при тривалому застосуванні. Гіперпролактинемія може пригнічувати гіпоталамічний гормон GnRH, в результаті чого знижується секреція пітуїтарного гонадотропіну. Це може інгібувати репродуктивну функцію шляхом порушення гонадного сперматогенезу як у чоловіків, так і у жінок. Повідомлялось про галакторею, аменорею, гінекомастію, та імпотенцію у пацієнтів, які отримували препарати, що підвищували рівень пролактину. Довготривала гіперпролактинемія, асоційована з гіпогонадизмом, може призвести до зниження щільності кісток як у чоловіків, так і у жінок.

Зміни концентрації ліпідів.

У разі виявлення змін у концентрації ліпідів необхідно застосувати відповідне лікування, зокрема у пацієнтів з порушеннями обміну ліпідів та у пацієнтів з факторами ризику розвитку таких порушень. Пацієнтам, які приймають будь-які нейролептичні препарати, у тому числі препарат Золафрен, необхідно систематично відстежувати концентрацію ліпідів згідно з затвердженими вказівками, що стосуються нейролептичного лікування, наприклад, перед початком лікування, через 12 тижнів після початку лікування оланзапіном, а потім кожні 5 років.

Антихолінергічна активність : у ході клінічних досліджень виявлено низьку частоту розвитку антихолінергічних явищ. Однак через обмеження клінічного досвіду щодо застосування оланзапіну у пацієнтів із супутніми захворюваннями слід бути обережними при призначенні препарату пацієнтам із клінічно значущою гіпертрофією простати, паралітичною кишковою непрохідністю, закритокутовою глаукомою або подібними захворюваннями.

Показники печінкової функції: при застосуванні оланзапіну можливі транзиторні, асимптоматичні підйоми рівня печінкових трансаміназ АЛТ та АСТ, особливо на початку лікування; слід проявляти обережність та виконати контрольні дослідження у випадку підвищення АЛТ і/або АСТ, у пацієнтів з ознаками та симптомами ураження печінки, пацієнтів з предклінічними умовами, асоційованими лімітованим печінковим функціональним резервом, та у пацієнтів, які лікуються гепатотоксичними ліками. У випадках діагностування гепатитів у пацієнтів (включаючи гепатоцелюлярний, холестатичний або змішану форму ураження печінки) лікування оланзапіном слід припинити.

Нейтропенія

Слід дотримуватись обережності під час лікування пацієнтів з лейкопенією з будь-якої причини та (або) малою кількістю нейтрофільних гранулоцитів, пацієнтам, які приймають препарати, що можуть викликати нейтропенію, пацієнтів зі зниженням функції та (або) токсичним пошкодженням кісткового мозку, спричиненим прийомом препаратів, пацієнтів зі зниженням функцій кісткового мозку, спричиненим супутньою хворобою, променевою хворобою, або хіміотерапією, та пацієнтів з гіпереозинофілією або мієлопроліфераційною хворобою. У пацієнтів, які лікувалися одночасно оланзапіном та вальпроатом, часто виявлялася нейтропенія.

Відміна лікування: гострі симптоми, такі як потовиділення, безсоння, тремор, тривожність, нудота або блювання були звітовані дуже рідко.

QT інтервал: в клінічних дослідженнях клінічне значення пролонгації інтервалу QT ( Фрідеріка QT корекція ≥ 500 мілісекунд (мсек) в будь-який час після базової лінії у пацієнтів з базовою лінією QTcF < 500 мсек), дуже рідкісними ( 9,1% до 1%) у пацієнтів , які лікуються оланзапіном, з незначними різницями асоційованих кардіальних побічних ефектів порівняно з плацебо. Однак, як і з іншими антипсихотиками, обережність слід проявляти коли оланзапін призначено з ліками, про які відомо що вони збільшують QTс інтервал, особливо у літніх людей, пацієнтів з вродженим QT синдромом, застійною серцевою недостатністю, серцевою гіпертрофією, гіпокаліємією або гіпомагнезамією.

Тромбоемболія

Тимчасова поява венозної тромбоемболії при лікуванні оланзапіном була звітована дуже рідко. Причинний зв'язок між виникненням венозної тромбоемболії та лікуванням оланзапіном не було встановлено. Однак, коли пацієнти з шизофренією мають надбані фактори венозної тромбоемболії, наприклад, імобілізація пацієнтів, слід такі випадки ідентифікувати та приймати превентивні міри.

Загальна активність ЦНС: оланзапін діє на ЦНС, слід бути обережним при застосуванні його у комбінації з іншими препаратами центральної дії та алкоголем. При дослідженнях in vitro з антагоністами допаміну, оланзапін може антагоністично впливати на ефекти прямих та непрямих агоністів допаміну.

Напади судом: оланзапін необхідно обережно застосовувати пацієнтам із епілептичними нападами в анамнезі або з факторами, що знижують судомний поріг. Існують відомості про поодинокі випадки нападів судом у таких пацієнтів при лікуванні оланзапіном, у більшості таких випадків є фактори ризику в анамнезі.

Пізні дискінезії: У порівняльних дослідженнях, що тривали 1 рік або менше, пізні дискінезії з'являлися з суттєво статистично меншою частотою у випадку використання оланзапіну. Ризик появи пізніх дискінезій зростає разом з тривалістю лікування. Якщо у пацієнта, що приймає оланзапін, з'являться суб'єктивні та об'єктивні симптоми пізніх дискінезій, слід розглянути питання зменшення дози або відміни препарату. Після відміни препарату ці симптоми можуть тимчасово загостритись або з'явитись після відміни.

Ортостатична гіпотензія: була нечасто звітована у літніх пацієнтів у клінічних дослідженнях оланзапіну. Як і при прийомі інших антипсихотиків, рекомендовано періодичне вимірювання тиску у пацієнтів старше 65 років.

Раптова серцева смерть: після введення препарату в обіг були звітовані випадки раптової серцевої смерті. У ретроспективних обсерваційних когортних дослідженнях ризик передбачуваної серцевої смерті у пацієнтів, які лікувалися оланзапіном був приблизно вдвічі більше ніж ризик у пацієнтів, які не застосовували антипсихотики.

Лактоза

Таблетки Золафрен містять лактозу. Пацієнти з рідкісними проблемами непереносимості галактози, недостатністю лактази типу Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або

роботі з іншими механізмами.

Оскільки оланзапін може спричинити сонливість та запаморочення, на період лікування пацієнтів слід попередити про небезпеку, пов'язану з керуванням автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Діти та молодь

Дослідження по взаємодії проводилися тільки для дорослих.

Потенційна взаємодія, яка впливає на метаболізм оланзапіну

Оскільки оланзапін метаболізується ферментом CYP1A2, субстанції, які специфічно індукуються або інгібуються цим ізоензимом, можуть впливати на фармакокінетику оланзапіну.

Індукція CYP 1 A 2

Метаболізм оланзапіну може бути індукований палінням та застосуванням карбамазепіну, який призводить до зниження концентрації оланзапіну. Спостерігалось незначне збільшення кліренсу оланзапіну по відношенню до середнього значення. Клінічне значення цього факту ймовірно обмежене, але клінічний моніторинг рекомендований та підвищення дози може розглядатися, якщо це є необхідним.

Інгібування CYP 1 A 2

Флуоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2 не показує значного інгібування метаболізму оланзапіну. Значення Смакс оланзапіну при застосуванні оланзапіну збільшувалося в середньому на 54% у жінок, які не палять та 77% у чоловіків, які палять. Поле під кривою збільшувалося у середньому відповідно на 52% та на 108%. У випадку одночасного прийому флуоксаміну або іншого інгібітора CYP1A2 , наприклад, ципрофлоксацину, слід розглянути зменшення початкової дози оланзапіну. Зменшення дози оланзапіну повинно розглядатися якщо показане лікування інгібітором CYP1A2.

Зменшення біодоступності

Активоване вугілля знижує доступність прийнятого перорально оланзапіну з 50% до 60% та його слід застосовувати як мінімум за 2 години до застосування оланзапіну або через 2 години після цього.не підтверджено, що флуоксетин ( інгібітор CYP1A2) , одноразові дози ліків, що нейтралізують соляну кислоту (алюміній, магній) або циметидин суттєво впливають на фармакокінетику оланзапіну.

Можливий вплив оланзапіну на інші лікарські засоби

Антигіпертензивні засоби. Оланзапін через потенційну здатність спричиняти артеріальну гіпотензію може посилювати ефекти певних антигіпертензивних засобів.

Оланзапін може антагоністично впливати на прямі на непрямі агоністи допаміну.

Оланзапін не інгібує основні ізоензими CYP 450 in vitro ( наприклад, 1A2, 2D6, 2C9, 2C19, 3A4). Тому не слід очікувати жодної особливої взаємодії. Це підтверджено у дослідженнях in vivo, в яких не встановлено гальмування метаболізму таких діючих речовин: трициклічних антидепресантів(головний метаболічний шлях CYP2D6), варфарину (CYP2C9), теофіліну (CYP 1A2) або діазепаму (CYP 3А4 та 2С19).

Не відмічена взаємодія при одночасному застосуванню оланзапіну з солями літію або біпериденом).

Дослідження терапевтичної концентрації вальпроату в плазмі не вказує на необхідність зміни його дозування після початку застосування оланзапіну.

Загальна активність ЦНС

Слід проявляти обережність пацієнтам, які вживають алкоголь або отримують медичні продукти, які можуть призвести до депресії ЦНС.

Одночасне застосування оланзапіну та ліків для лікування хвороби Паркінсона у хворих на хворобу Паркінсона та деменцію не рекомендовані.

QT інтервал

Слід проявляти обережність якщо оланзапін застосовується одночасно з препаратами, які збільшують інтервал QT.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Оланзапін є антипсихотичним лікарським засобом із широким спектром фармакологічної дії, зумовленим впливом на різні рецептори. Виявлено зв’язування із серотоніновими рецепторами 5НТ2А/С, 5НТ3, 5НТ6, допаміновими D1, D2, D3, D4, D5, з мускариновими рецепторами М1-М5, адренергічним рецептором a1 і гістаміновим Н₁-рецептором. У ході досліджень на тваринах виявлено антагонізм оланзапіну як до серотонінових рецепторів 5НТ, так і до допамінових і холінергічних. Оланзапін має вищий рівень зв’язування з рецепторами серотоніну 5НТ2, ніж з рецепторами допаміну D2 у моделях як in vitro, так і in vivo. Оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, виявляючи при цьому незначний вплив на стріарні (А9) шляхи, пов'язані з моторною функцією. Оланзапін гальмує умовний рефлекс уникнення, що свідчить про його антипсихотичну активність при прийомі у дозах менших, ніж дози, що спричиняють каталепсію, яка є ознакою побічних моторних ефектів.

У дослідженнях хворих на шизофренію з позитивними і негативними симптомами оланзапін показав статистично достовірні дані поліпшення як негативних, так і позитивних симптомів.

Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується при пероральному прийомі, C_max у плазмі крові досягається через 5-8 годин. Прийом їжі не впливає на всмоктування оланзапіну.

Концентрація оланзапіну у плазмі крові лінійна та пропорційна дозі. Оланзапін метаболізується у печінці шляхом кон'югації і окислення. Основним метаболітом є 10-N-глюкуронід, який не проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Цитохроми P₄₅₀-CYP1A2 і P450-CYP2D6 сприяють формуванню метаболітів N-дезметилу і 2-гідроксиметилу, які виявляють значно меншу фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Фармакологічна активність головним чином залежить від вихідної речовини- оланзапіну. Після перорального прийому середній період напіввиведення оланзапіну у здорових добровольців становить 33 години (від 21 до 54 годин для 5 % та 95 %) та середній кліренс оланзапіну у плазмі крові 26 л/год (від 12 до 47 л/год для 5 % та 95 %). Фармакокінетика оланзапіну змінюється залежно від статі та віку хворого та від наявності звички до паління. Зібрані дані представлені у таблиці 2:

Таблиця 2

Таким чином, паління, стать та вік можуть впливати на кліренс оланзапіну та період напіввиведення; значення впливу цих факторів мале порівняно із загальною мінливістю між індивідуумами.

У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок, порівняно зі здоровими добровольцями була відсутня суттєва різниця середнього періоду напіввиведення та кліренсу препарату. Приблизно 57 % оланзапіну з радіоактивною міткою присутні у сечі, головним чином у вигляді метаболітів.

У пацієнтів, які палять, зі слабким порушенням функції печінки плазматичний кліренс зменшений порівняно з пацієнтами без порушень функції печінки, котрі не палять.

Рівень зв'язування оланзапіну з протеїнами плазми крові становив приблизно 93 % для концентрації у межах від 7 нг/мл до 1 000 нг/мл. Оланзапін зв'язується переважно з альбуміном та a1-кислим глікопротеїном.

У дослідженнях представників кавказької раси, японців та китайців відмінностей у фармакокінетиці оланзапіну не виявлено. Ізоформа CYP2D6 цитохрому � ₄₅₀ не впливає на метаболізм оланзапіну.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки по 5 мг: таблетки бежевого кольору, вкриті оболонкою, двоопуклі, з розподільчою рискою з одної сторони, діаметром 7 мм;

таблетки по 10 мг: таблетки бежевого кольору, вкриті оболонкою, двоопуклі, діаметром

7 мм.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі нижче 25ºС, у темному, сухому місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 30 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник. 1

ТОВ «АДАМЕД», Польща.

2 .Паб'яніцький фармацевтичний завод Польфа А.Т.

Місцезнаходження.1

Пеньков 149, 05-152 Чоснов, Польща.

2 . вул.марш. Дж.Пілсудського 5, 95-200 Паб'яніце, Польща.