Цефтриаксон-МИП инструкция по применению

Производитель:
Хефасаар Хіміко-Фармацевтична Фабрика ГмбХ, Німеччина
Международное название:
Ceftriaxone
Код АТС:
J01DD04
Регистрация:
№ UA/11850/01/01 от 2011-11-11 до 2016-11-11
Приказ:
№779 от 2011-11-11 до 2016-11-11
Состав:
1 флакон містить цефтриаксону натрієвої солі у перерахуванні на цефтриаксон 1 г
Условие продажи:
по рецепту

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосуванн я препарату

Цефтріаксон-МІП

Склад

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксону натрієвої солі у перерахуванні на цефтриаксон 1 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробний засіб для системного застосування. Цефалоспорини. Цефтриаксон. Код АТС J01D D04.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до цефтриаксону мікроорганізмами:

– дихальних шляхів, особливо пневмонія;

– вуха, горла, носа;

– нирок і сечовивідних шляхів;

– м‘яких тканин, шкіри, а також ранові інфекції;

– статевих органів, включаючи гонорею;

– кісток і суглобів;

– органів черевної порожнини (перитоніт, інфекції жовчовивідних шляхів і шлунково-кишкового тракту);

– менінгіту;

– сепсису;

– інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом;

– передопераційна профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях на органах шлунково-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, сечовивідних шляхів і під час гінекологічних процедур, але лише у випадках потенційної чи відомої контамінації.

При призначенні цефтриаксону необхідно дотримуватись офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та зокрема рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Протипоказання

Препарат протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цефтриаксону або інших антибіотиків цефалоспоринового ряду. При наявності у хворого підвищеної чутливості до пеніциліну слід врахувати можливість перехресної алергічної реакції до Цефтріаксону-МІП.

Цефтріаксон-МІП протипоказаний недоношеним дітям віком 41 тиждень з урахуванням терміну внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік та вік після народження).

Гіпербілірубінемія у новонароджених та недоношених дітей, оскільки було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв‘язку з альбуміном сироватки крові, що може призвести до ризику розвитку енцефалопатії, спричиненої білірубіном.

Цефтріаксон-МІП протипоказаний для застосування новонародженим віком ≤ 28 днів при необхідності лікування внутрішньовенними розчинами, які містять кальцій, у тому числі внутрішньовенні вливання, які містять кальцій, наприклад, парентеральне харчування, у зв‘язку з ризиком виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

У недоношених та новонароджених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію. У деяких із цих випадків застосовувалися ті ж самі інфузійні системи для внутрішньовенного введення цефтриаксону та розчинів, які містять кальцій, і в деяких інфузійних системах для внутрішньовенного введення спостерігалося виникнення преципітатів.

У жодному разі не можна застосовувати Цефтріаксон-МІП з кальційвмісними розчинами (розчин Рінгера, тощо)! Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення Цефтріаксону-МІП.

Спосіб застосування та дози

Цефтріаксон-МІП можна застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Дозу 2 г рекомендується вводити внутрішньовенно у вигляді інфузії. Перед застосуванням препарату необхідно провести внутрішньошкірну пробу на визначення чутливості до препарату та лідокаїну.

Звичайна добова доза для дорослих дорівнює 1-2 г (залежно від типу і тяжкості інфекції) кожні 24 години.

Максимальна добова доза для дорослих не має перевищувати 4 г (розподілена на 2 введення у рівній кількості).

Немовлята від 0 до 14 днів.

Звичайна добова доза дорівнює 20-50 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Зважаючи на недорозвиненість ферментної системи, добова доза не має перевищувати 50 мг/кг маси тіла. При визначенні дози препарату для доношених і недоношених дітей відмінностей немає.

Діти віком від 15 днів до 12 років.

20-80 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають дози для дорослих.

Хворі літнього віку.

Хворим літнього віку корекція дози не потрібна.

Тривалість лікування.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як прийнято при терапії антибіотиками, слід продовжувати вводити Цефтріаксон-МІП ще протягом 2-3 діб після зникнення клінічних ознак інфекції.

При лікуванні менінгіту розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливісті дозу препарату відповідно знижують. Тривалість лікування складає 4 дні при Neisseria meningitidis, 6 днів при Haemophilus influenzae, 7 днів при Streptococcus pneumoniae.

Для лікування неускладненої гонококової інфекції рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення 250 мг препарату.

Передопераційне введення (профілактика інфекційних ускладнень при хірургічних втручаннях) 1г (іноді 2 г) одноразово за 0,5 – 1,5 години до операції.

При інфекціях, спричинених Streptococcus pyogenes, лікування має тривати не менше 10 діб.

Ниркова та печінкова недостатність

У хворих із порушенням функції нирок немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності в передтермінальній стадії (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не має перевищувати 2 г. У хворих із порушенням функції печінки немає необхідності знижувати дозу в тому випадку, якщо функція нирок залишається нормальною. Проте хворим із тяжкою нирковою недостатністю (при проведенні гемодіалізу) або при одночасній недостатності функцій печінки і нирок необхідний моніторинг концентрації препарату в крові та корекція дози препарату у разі необхідності.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід, однак, контролювати концентрацію цефтриаксону у сироватці на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення.

Внутрішньовенне введення .

Цефтріаксон-МІП застосовується внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом не менше 30 хв.

Рекомендована концентрація 10-40 мг/мл, проте можна застосовувати і менші концентрації.

У флакон необхідно додати відповідний розчинник (0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози) із розрахунку 9,6 мл розчинника на 1 г порошку.

Після розчинення в 1 мл розчину міститься приблизно 100 мг цефтриаксону. Цефтріаксон-МІП потрібно вводити здебільшого у вигляді інфузії. Проте у невідкладних випадках його можна вводити безпосередньо у вигляді внутрішньовенної ін'єкції (повільно) протягом 2-4 хв. Цефтріаксон-МІП сумісний з глюкозою та 0,9 % розчином натрію хлориду.

Внутрішньом'язове введення .

У флакон необхідно додати розчинник із розрахунку 3,6 мл розчинника на 1 г порошку.

Після розчинення у кожному 1 мл розчину міститься приблизно 250 мг цефтриаксону. Цефтріаксон-МІП необхідно вводити точно вглиб великого м'яза. Після введення необхідно зробити легкий масаж місця введення. Введення глибоко у сідницю або введення разом з 1 % розчином лідокаїну зменшує біль у місці введення.

Побічні реакції

Цефтріаксон-МІП не можна призначати одночасно чи змішувати з кальційвмісними розчинами, навіть при застосуванні окремих інфузійних систем. Описана невелика кількість фатальних випадків утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону у легенях та нирках новонароджених. У деяких випадках інфузійні системи та час введення цефтриаксону та кальційвмісних розчинів були різні.

Інфекції та паразитарні захворювання.

Поодинокі випадки: мікоз статевих органів, вторинні грибкові інфекції та інфекції, спричинені резистентними мікроорганізмами.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи.

Рідкі випадки: еозинофілія, лейкопенія, гранулоцитопенія, подовження протромбінового часу, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові, розлади коагуляції.

Дуже рідко : гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз (< 500/мм3), переважно після застосування загальної дози 20 г чи більше.

Порушення з боку імунної системи.

Часті: головний біль, запаморочення, пропасниця, озноб.

Рідкі: анафілактоїдні реакції.

Шлунково-кишкови розлади.

Поодинокі: діарея, нудота, блювання, стоматит, глосит, біль у животі.

Рідкі: панкреатит.

Дуже рідко: псевдомембранозний коліт.

Розлади гепатобіліарної системи.

Дуже часті: преципітати кальцієвої солі цефтриаксону у жовчному міхурі з відповідною симптоматикою у дітей, оборотний холелітіаз у детей.

Часті: збільшення рівня печінкових ферментів у сироватці крові (АСТ, АЛТ, лужної фосфатази).

Зміни з боку шкіри і підшкірної клітковини.

Часті: висипання, алергічний дерматит, свербіж, кропив‘янка, набряки, екзантема.

Рідко: мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Розлади з боку сечовидільної системи.

Поодинокі: олігурія, гематурія, глюкозурія.

Рідко: утворення конкрементів у нирках.

Місцеві реакції.

Часті: біль, ущільнення в місці введення, запальні реакції стінки вени.

Вплив на лабораторні показники.

Можуть відзначатися хибнопозитивні результати Кумбса. Як і інші антибіотики, Цефртіаксон-МІП може спричиняти хибнопозитивний результат проби на галактоземію. Хибнопозитивні результати можуть бути отримані і при визначенні глюкози в сечі, тому під час лукування цефтриаксоном глюкозурію, за необхідності, слід визначати лише ферментним методом.

Передозування

Типові симптоми інтоксикації до теперішнього моменту не спостерігалися. При застосуванні цефтриаксону у більших дозах, ніж зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози», у пацієнтів на фоні уролітіазу або холелітіазу можуть виникнути коліки.

У разі передозування гемодіаліз або перитонеальний діаліз не ефективний. Специфічного антидоту немає. За необхідністю проводять симптоматичну терапію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Безпека застосування цефтриаксону для жінок у період вагітності не вивчалась. Цефтріаксон-МІП проникає через плацентарний бар‘єр. У малих концентраціях цефтриаксон проникає у грудне молоко, тому при призначенні Цефтріаксону-МІП годування груддю необхідно припинити.

Діти

Препарат застосовують дітям від народження згідно з дозуванням у розділі «Спосіб застосування та дози».

Особливості застосування

Цефтриаксон може збільшувати протромбіновий час. У зв‘язку з цим при підозрі на дефіцит вітаміну К необхідно визначати протромбіновий час.

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігалась у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, у тому числі цефтриаксон. Про випадки тяжкої гемолітичної анемії, у тому числі фатальні, повідомлялося у дорослих пацієнтів та дітей. При розвитку анемії під час застосування цефтриаксону необхідно виключити анемію, спричинену цефтриаксоном, та відмінити препарат до встановлення етіології анемії.

Цефтриаксон може витісняти білірубін із зв‘язку з альбуміном сироватки крові. У зв‘язку з цим застосування цефтриаксону у новонароджених з гіпербілірубінемією протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Реакції гіперчутливості та анафілактичні реакції.

При застосуванні Цефтріаксону-МІП, як і при застосуванні інших цефалоспоринів, можуть зустрічатися випадки алергічних реакції усіх типів, включаючи анафілактичний шок. Перехресні алергічні реакції можуть виникати між цефтриаксоном, пеніциліном та іншим ß-лактамним антибіотиком, тому анамнез у пацієнтів потрібно збирати з особливою ретельністю. При реакціях чутливості на пеніцилін або інший лактамний антибіотик цефтриаксон застосовують з особливою обережністю. При виникненні алергічних реакцій, Цефтріаксон-МІП слід одразу відмінити та призначити відповідне лікування.

Антибіотик-асоційований коліт.

Якщо на фоні лікування, під час або протягом 10 тижнів після застосування Цефтріаксону-МІП виникають тяжкі випадки діареї, то не виключена можливість розвитку антибіотик-асоційованого коліту (у більшості випадків спричинених розмноженням у кишечнику Clostridium difficile). Діарею, асоційовану з Clostridium difficile, необхідно виключити у всіх пацієнтів під час застосування антибіотиків. Необхідно зібрати детальний медичний анамнез, так як діарея, асоційована з Clostridium difficile, може виникати протягом двох місяців після закінчення застосування антибактеріальних засобів. При підозрі чи підтвердженні діареї, асоційованої з Clostridium difficile, необхідно відмінити антибіотикотерапію, яка не впливає на Clostridium difficile. За клінічними показаннями слід призначити відповідну кількість рідини та електролітів, білкових добавок, антибіотикотерапію, до якої чутлива Clostridium difficile, та хірургічне обстеження. Антибіотик-асоційований коліт може становити загрозу здоров'ю пацієнта і потребує невідкладного і відповідного лікування. Застосування Цефтріаксону-МІП, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може призвести до розмноження збудників хвороби, нечутливих до призначеного препарату, може змінювати нормальну мікрофлору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Саndida. У зв‘язку з цим необхідний ретельний нагляд за пацієнтами. При виникненні суперінфекції необхідно вжити відповідні заходи.

Осідання кальцію в жовчному міхурі.

Після застосування цефтриаксону зазвичай у дозах, що перевищують стандартні рекомендовані, при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура можуть бути виявлені тіні, які можна помилково діагностувати як жовчні камені. Проте у даному випадку йдеться про осідання кальцію, які розсмоктуються після припинення прийому цефтриаксону. Ці осідання можуть зустрічатися у пацієнтів усіх вікових груп. При застосуванні цефтриаксону дітям немає однозначних повідомлень про випадки розвитку жовчних каменів або гострого холециститу. Проте для цієї вікової групи слід дотримуватися рекомендованого дозування, яке не має перевищувати 80 мг/кг маси тіла унаслідок підвищеного ризику утворення преципітатів у жовчному міхурі.

Пацієнти, яки мають фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад, пацієнти, які знаходяться на парентеральному харчуванні, мають підвищений ризик розвитку панкреатиту. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією Цефтріаксону-МІП у жовчовивідних шляхах.

Внутрішньовенне застосування Цефтріаксону-МІП з розчинами, що містять кальцій.

У недоношених дітей та у новонароджених описувалися випадки фатальних реакцій у результаті виникнення преципітатів у легенях та нирках після внутрішньовенного одночасного застосування цефтриаксону з кальційвмісними розчинами.

Про випадки виникнення внутрішньосудинних преципітатів після одночасного застосування цефтриаксону з внутрішньовенними кальційвмісними розчинами також повідомлялося у пацієнтів інших вікових груп.

Проте слід уникати призначення Цефтріаксону-МІП разом з кальційвмісними розчинами не лише у новонароджених, але й у пацієнтів усіх інших вікових груп. Крім того, інтервал часу між введенням цефтриаксону і кальційвмісних розчинів має становити мінімум 48 годин після введення останньої дози Цефтріаксону-МІП для пацієнтів усіх вікових груп.

Випадки виникнення преципітатів після внутрішньом‘язового одночасного введення цефтриаксону та кальційвмісних розчинів невідомі.

Слід виявляти обережність при застосуванні Цефтріаксону-МІП хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики. Під час тривалого лікування слід регулярно контролювати картину крові.

Приготовлений розчин препарату для внутрішньовенного введення бажано використати негайно. При використанні 250 мл розчинника: розчин придатний до застосування протягом 24 годин, якщо його зберігати при кімнатній температурі, або протягом 3 днів у холодильнику.

При використанні для розчинення 100 мл стерильної води для ін'єкцій, 0,9 %-го ізотонічного розчину натрію хлориду, 5 %-го розчину глюкози: розчин придатний до застосування протягом 3 днів, якщо його зберігати при кімнатній температурі, та протягом 10 днів у холодильнику. Заморожені розчини необхідно розморозити при кімнатній температурі. Повторне заморожування неприпустиме.

Колір приготовленого розчину може змінюватися від світло-жовтого до бурштинового, залежно від тривалості зберігання, концентрації та виду розчинника. Розчин непридатний для застосування у разі, якщо він став мутним або у ньому з'явився осад. Приготовлений розчин не можна змішувати з іншими антибіотиками.

Здатність впливати на швидкість реакції при керува нні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Попередній досвід застосування Цефтріаксону-МІП показує, що препарат, як правило, не впливає на здатність до концентрації уваги і швидкість реакції. Дуже рідко, однак, при застосуванні препарату можливе зниження артеріального тиску, запаморочення, що може призвести до ризику при виконанні вищезазначеної діяльності. За цих обставин слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з

іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій .

Вживання алкоголю під час лікування Цефтріаксоном-МІП може призвести до дисульфірамоподібної реакції.

Ні в якому разі не можна застосовувати Цефтріаксон-МІП з кальційвмісними розчинами (розчин Рінгера тощо). Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону. У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки при одночасному введенні цефтриаксону та препаратів кальцію.

Одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, гепарином або тромболітиками може підвищити ризик кровотечі. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами підвищується нефротоксичність.

При одночасному застосуванні високих доз цефтриаксону і таких сильнодіючих діуретіків, як фуросемід, порушень функції нирок не спостерігалося.

In vitro був виявлений антагонізм між хлорамфеніколом та цефтриаксоном.

Згідно з літературними даними, цефтриаксон несумісний з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Бактеріостатичні засоби можуть впливати на бактерицидну дію цефалоспоринів.

Цефтриаксон може зменшувати ефективність гормональних пероральних контрацептивів. У зв‘язку з цим рекомендується застосовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяца після лікування.

Немає повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном та продуктами для перорального прийому, які містять кальцій (внутрішньовенно чи перорально).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка .

Бактерицидна дія цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу компонентів клітинної мембрани. У разі клінічних інфекцій Цефтріаксон-МІП активний проти таких видів мікроорганізмів:

– аеробні грамнегативні бактерії – Acinetobacter baumannii, Borrelia burgdorferi, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Еscherichia coli, Кlebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Рrоteus mirabilis, Рrоteus vulgaris, Morganella morganii, Serratia marcescens, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae , Moraxella catarrhalis та Capnocytophagia spp; препарат також активний проти деяких штамів Рseudomonas aeruginosa і Наеmophilius ducreyi.

– аеробні грампозитивні бактерії – Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Streptococcus pyogenes (ß-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи В), Streptococcus viridans та Streptococcus pneumоniae.

Нечутливими до Цефтріаксону-МІП є більшість штамів ентерококів, Streptococcus faecalis, стрептококи групи D та Listeria monocytogenes.

– анаероби – Bacteroides spp., Clostridium spp. (крім Clostridium difficle).

Чутливість до цефтриаксону можна визначати методом дисків або методом серійних розведень на агарі або бульйоні, використовуючи стандартну методику, подібну до тієї, яку рекомендує Національний комітет клінічних лабораторних стандартів (НККЛС). Для цефтриаксону НККЛС встановив такі критерії оцінки результатів випробувань:

Чутливі

Помірно чутливі

Стійкі

Метод розведень

Інгібуюча концентрація, мг/л

8

16–32

64

Метод дисків

(диск з 30 мкг цефтриаксону)

Діаметр зони затримки росту, мм

21

20–14

13

Фармакокінетика.

Резорбція

Після одноразового внутрішньом’язового введення препарат швидко та повністю всмоктується. Максимальна концентрація у плазмі крові після внутрішньовенного введення 1 г препарату становить 81 мг/л та досягається за 2-3 години після введення. Площа під кривою концентрації у плазмі після внутрішньовенного введення дорівнює такій після внутрішньом’язового введення. Це означає, що біодоступність цефтриаксону після внутрішньом’язового введення становить 100 %.

Розподіл

Об‘єм розподілу цефтриаксону дорівнює 7-12 л. Після введення у дозі 1-2 г цефтриаксон добре проникає у тканини і рідини організму. Протягом більш 24 годин його концентрації набагато перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості збудників інфекцій у понад 60 тканинах і рідинах (у тому числі легенях, серці, жовчних шляхах, печінці, мигдаликах, середньому вусі і слизовій оболонці носа, кістках, а також у спинномозковій, плевральній і синовіальній рідинах і секреті простати).

Після внутрішньовенного застосування цефтриаксон швидко проникає у спинномозкову рідину, де бактерицидні концентрації відносно чутливих мікроорганізмів зберігаються протягом 24 годин.

Зв'язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв’язується з альбуміном, причому ступінь зв’язування зменшується зі зростанням концентрації, наприклад, знижуючись із 95 % при концентрації у плазмі менше 100 мг/л до 85 % при концентрації 300 мг/л. Завдяки нижчій концентрації альбуміну у тканинній рідині частка вільного цефтриаксону в ній вища, ніж у плазмі.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає через запалені мозкові оболонки у дітей, у тому числі новонароджених. Через 24 години після внутрішньовенного введення Цефтріаксону-МІП у дозах 50-100 мг/кг маси тіла (новонародженим і дітям грудного віку відповідно) концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині перевищують 1,4 мг/л. Максимальна концентрація у спинномозковій рідині досягається приблизно через 4 години після внутрішньовенного введення і становить у середньому 18 мг/л. При бактеріальному менінгіті середня концентрація цефтриаксону у спинномозковій рідині становить 17 % від концентрації у плазмі, при асептичному менінгіті 4 %. У дорослих, хворих на менінгіт, через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг маси тіла концентрації цефтриаксону у спинномозковій рідині у багато разів перевершують мінімальні пригнічувальні концентрації найрозповсюдженіших збудників менінгіту. Цефтриаксон проходить через плацентарний бар'єр і в малих концентраціях проникає у грудне молоко.

Метаболізм

Цефтриаксон не піддається системному метаболізму, а перетворюється на неактивні метаболіти під дією кишкової флори.

Виведення

Загальний плазмовий кліренс цефтриаксону становить 10–22 мл/хв. Нирковий кліренс дорівнює 5–12 мл/хв.

50–60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді з сечею, а 40–50 % у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення цефтриаксону становить у дорослих близько 8 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У новонароджених дітей нирками виводиться близько 70 % дози. У грудних дітей у перші 8 днів життя, а також у осіб старше 75 років період напіввиведення в середньому у два або в три рази більший, ніж у дорослих молодого віку.

У хворих із порушенням функції нирок або печінки фармакокінетика цефтриаксону змінюється незначно, відзначається лише невелике збільшення періоду напіввиведення. Якщо порушена тільки функція нирок, то зростає виведення з жовчю, якщо порушена тільки функція печінки, то зростає виведення нирками.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

білий або жовтуватий кристалічний порошок.

Несумісність

Основні випадки несумісності.

З цефтриаксоном несумісні:

– розчини, що містять кальцій;

– аміноглікозіди. На підставі физико-хімічної несумісності з усіма аміноглікозідами не слід призначати цефтриаксон з розчином аміноглікозиду в одному шприці. Обидва антибіотики потрібно застосовувати лише у різних шприцах і вводити у різні місця для ін'єкції;

– розчини, що містять інші антимікробні засоби. При одночасному призначенні такі препарати слід вводити окремо;

– розчин Рінгера, розчин Гартмана.

Термін придатності

2,5 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 1 г у скляному флаконі; по 1 або 10 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Хефасаар Хіміко-Фармацевтична Фабрика ГмбХ, Німеччина

Chephasaar Chemische-Pharmazeutische Fabrik GmbH, Germany

Місцезнаходження

Мюльштрассе 50, 66386 Санкт Інгберт, Німеччина

Mühlstraβe 50, 66386 St. Ingbert, Germany