Гемцитабин-Тева инструкция

Международное название:
Gemcitabine
Торговая марка:
Гемцитабин-Тева
Условие продажи:
по рецепту

Гемцитабин-Тева инструкция по применению

Производитель:
Фармахемі Б.В., Нідерланди
Международное название:
Gemcitabine
Код АТС:
L01BC05
Регистрация:
№ UA/13503/01/01 от 2014-04-16 до 2019-04-16
Приказ:
№271 от 2014-04-16 до 2019-04-16
Состав:
1 флакон містить гемцитабіну гідрохлорид, що еквівалентно гемцитабіну 200 мг
Условие продажи:
по рецепту

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕМЦИТАБІН- ТЕВА

( GEMCITABINE - TEVA )

Склад

діюча речовина : гемцитабін;

1 флакон містить гемцитабіну гідрохлорид, що еквівалентно гемцитабіну 200 мг, 1000 мг або 2000 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421); натрію ацетат, тригідрат; кислота хлористоводнева розведена; натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Структурні аналоги піримідину. Код АТС L01B С05.

Клінічні характеристики

Показання

  • Рак сечового міхура. Гемцитабін застосовують у комбінації з цисплатином для лікування місцево-прогресуючого або метастатичного раку сечового міхура.
  • Рак молочної залози. Гемцитабін застосовують у комбінації з паклітакселом для лікування неоперабельного місцево-прогресуючого або метастатичного раку молочної залози при рецидиві захворювання після ад'ювантної/неоад'ювантної хіміотерапії, яка включала антрацикліни, якщо вони не були протипоказані.
  • Рак підшлункової залози. Гемцитабін застосовують для лікування місцево- прогресуючої або метастатичної аденокарциноми підшлункової залози.
  • Недрібноклітинний рак легенів:
  • в комбінації з цисплатином у вигляді терапії першої лінії для лікування місцево-прогресуючого або метастатичного недрібноклітинного раку легенів (НДКРЛ);
  • як монотерапія для лікування пацієнтів літнього віку із performance status 2.
  • Рак яєчників. Гемцитабін застосовують для лікування місцево-прогресуючої або метастатичної епітеліальної карциноми яєчників у комбінації з карбоплатином при рецидиві захворювання після терапії першої лінії препаратами платини, якщо тривалість ремісії становила не менше 6 місяців.

Протипоказання

Підвищена чутливість до гемцитабіну або до будь-якого компонента препарату.

Спосіб застосування та дози

Гемцитабін повинен призначати тільки кваліфікований лікар, який має досвід у призначенні протипухлинної терапії. Лікарський засіб призначений для одноразового застосування.

Рак сечового міхура

Комбінована терапія. Гемцитабін рекомендується вводити у дозі 1000 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії. У комбінованій терапії гемцитабіном і цисплатином гемцитабін рекомендується застосовувати у 1-й, 8-й та 15-й день кожного 28-денного курсу. Цисплатин рекомендується вводити у дозі 70 мг/м 2 в 1-й день курсу після введення гемцитабіну або у 2-й день кожного 28-денного курсу. Курси лікування повторюють з періодичністю у 4 тижні. Дози препаратів для всіх курсів або у рамках одного курсу можуть бути знижені залежно від інтенсивності токсичних явищ.

Рак підшлункової залози

Гемцитабін рекомендується вводити у дозі 1000 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії. Рекомендують вводити щотижня протягом 7 тижнів з подальшою тижневою перервою. В ході подальших курсів гемцитабін вводять щотижня протягом 3-х тижнів поспіль з подальшою тижневою перервою. Курси лікування повторюють з періодичністю у 4 тижні. Для всіх курсів або у рамках одного курсу доза препарату може бути знижена залежно від інтенсивності токсичних явищ.

Недрібноклітинний рак легенів

Монотерапія. Гемцитабін рекомендується вводити у дозі 1000 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії щотижня протягом 3-х тижнів з подальшою тижневою перервою. Курси лікування повторюють з періодичністю у 4 тижні. Для всіх курсів або у рамках одного курсу доза препарату може бути знижена залежно від інтенсивності токсичних явищ.

Комбінована терапія. У комбінованій терапії гемцитабіном і цисплатином існує 2 режими дозування: 3-тижнева і 4-тижнева схема застосування препарату.

За 3-тижневою схемою гемцитабін рекомендується вводити у дозі 1250 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії у 1-й та 8-й день кожного 21-денного курсу. Курси лікування повторюють з періодичністю у 3 тижні. Цисплатин вводять у дозі 75-100 мг/м2 поверхні тіла один раз на 3 тижні. Для всіх курсів або у рамках одного курсу дози препаратів можуть бути знижені залежно від інтенсивності токсичних явищ.

За 4-тижневою схемою гемцитабін рекомендується вводити у дозі 1000 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії у l-й, 8-й і 15-й дні кожного 28-денного циклу. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу може застосовуватися залежно від величини токсичностi, якої зазнає пацієнт.

Рак молочної залози

Комбінована терапія. У комбінованій терапії паклітакселом і гемцитабіном паклітаксел рекомендується вводити у дозі 175 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії у 1-й день курсу. Потім вводять гемцитабін у дозі 1250 мг/м2 поверхні тіла шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії у 1-й та 8-й день кожного курсу. Курси лікування повторюють з періодичністю у 3 тижні. Для всіх курсів або у рамках одного курсу дози препаратів можуть бути знижені залежно від інтенсивності токсичних явищ. Лікування гемцитабіном і паклітакселом можна розпочинати при абсолютній кількості гранулоцитів не менше 1500 × 106/л.

Рак яєчників

Комбінована терапія. У комбінованій терапії гемцитабіном і карбоплатином гемцитабін рекомендується вводити у дозі 1000 мг/м2 шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії у 1-й та 8-й день кожного 21-денного курсу. Карбоплатин вводять після гемцитабіну в перший день курсу в дозі, що дозволяє досягти цільової AUC (площа під кривою «концентрація – час») 4 мг/мл/хв. Для всіх курсів або у рамках одного курсу дози препаратів можуть бути знижені залежно від інтенсивності токсичних явищ.

Контроль, індивідуальний підбір дозu, методи припинення лікування.

У пацієнтів, які приймають гемцитабін, перед введенням кожної дози слід перевіряти кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів. За необхідності дозу гемцитабіну можна зменшувати або можна відкласти введення дози за наявності гематологічної токсичності відповідно до такої градації:

Корекція доз гемцитабіну в ході курсу лікування хворих на рак сечового міхура, НДКРЛ або рак підшлункової залози при монотерапії або комбінованій терапії з цисплатином

Абсолютна кількість гранулоцитів (×106/л)

Кількість тромбоцитів (×106/л)

Відсоток від стандартної дози гемцитабіну (%)

> 1000 та

> 100000

100

500-1000 або

50000-100000

75

< 500 або

< 50000

Пропуск дози*

* Продовження введення гемцитабіну в ході курсу можливе лише після досягнення абсолютної кількості гранулоцитів не менше 500 × 106/л і кількості тромбоцитів не менше 50000 × 106/л.

Корекція доз гемцитабіну в ході курсу лікування хворих на рак молочної залози
при комбінованій терапії з паклітакселом

Абсолютна кількість гранулоцитів (×106/л)

Кількість тромбоцитів (×106/л)

Відсоток від стандартної дози гемцитабіну (%)

≥ 1200 та

> 75000

100

1000- <1200 або

50000-75000

75

700-<1000 та

≥ 50000

50

< 700 або

< 50000

Пропуск дози*

* Лікування у рамках курсу не поновлюється. Терапію розпочинають у 1-й день наступного курсу за умови досягнення абсолютної кількості гранулоцитів ≥ 1500 × 106/л і кількості тромбоцитів ≥ 100000 × 106/л.

Корекція доз гемцитабіну в ході курсу лікування хворих на рак яєчника
при комбінованій терапії з карбоплатином

Абсолютна кількість гранулоцитів (×106/л)

Кількість тромбоцитів (×106/л)

Відсоток від стандартної дози гемцитабіну (%)

> 1500 та

≥ 100000

100

1000-1500 або

75000-100000

50

< 1000 або

< 75

Пропуск дози*

* Лікування у рамках курсу не поновлюється. Терапію розпочинають у 1-й день наступного курсу за умови досягнення абсолютної кількості гранулоцитів ≥ 1500 × 106/л і кількості тромбоцитів ≥ 100000 × 106/л.

Пацієнти з печінковою і нирковою недостатністю.

Препарат з обережністю призначають пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю, оскільки отримано недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для пацієнтів цієї популяції.

Літні пацієнти (віком від 65 років).

Гемцитабін добре переноситься пацієнтами віком від 65 років. Специфічні рекомендації щодо корекції доз препарату для літніх пацієнтів відсутні. Для них застосовуються раніше наведені загальні рекомендації.

Приготування розчину для інфузій

Єдиним випробуваним розчинником для гемцитабіну є стерильний 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів.

Для приготування розчину додати не менше 5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 200 мг порошку гемцитабіну, або не мeнше 25 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 1000 мг порошку гемцитабіну, або не мeнше 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 2000 мг порошку гемцитабіну. Збовтати, щоб розчинити. Відповідну кількіcть лікарського препарату можна вводити одразу після пригoтyвання або ще розвести 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій.

Відновлений розчин є прозорою від безбарвного до світло-солом'яного кольору рідиною.

Перед введенням розчин слід оглядати на предмет сторонніх часток і забарвлення.

Побічні реакції

Найпоширенішими небажаними реакціями, пов'язаними з лікуванням гемцитабіном, є нудота з та без блювання, підвищення активності печінкових трансаміназ (АСТ/АЛТ) і лужної фосфатази, протеїнурія і гематурія, ядуха (найчастіше у хворих на рак легенів), алергічні шкірні реакції.

Частота і тяжкість небажаних реакцій залежать від дози гемцитабіну, швидкості інфузії та інтервалів між введеннями. Дозолімітуючими небажаними реакціями є зниження кількості тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів.

Дані клінічних досліджень

Частота побічних явищ визначається відповідно до наступного принципу: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000).

Нижче наведено перелік побічних реакцій, частота яких базується на даних клінічних досліджень.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

Дуже часто: лейкопенія, мієлосупресія (зазвичай легкого та середнього ступеня тяжкості), яка призводить до гранулоцитозу, анемія, тромбоцитопенія.

Часто: фебрильна нейтропенія.

Дуже рідко: тромбоцитоз.

Порушення з боку імунної системи

Дуже рідко: анафілактоїдні реакції.

Порушення з боку обміну речовин, метаболізму

Часто: анорексія.

Порушення з боку нервової системи

Част о: головний біль, безсоння, сонливість.

Порушення з боку серцевої системи

Рідко: інфаркт міокарда.

Порушення з боку судинної системи

Рідко: артеріальна гіпотензія.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Дуже часто: ядуха (в більшості випадків легкого ступеня тяжкості, яка швидко минає без лікування).

Часто: кашель, риніт.

Нечасто: інтерстиціальний пневмоніт, бронхоспазм (зазвичай транзиторний і легкого ступеня тяжкості, проте в окремих випадках може бути необхідною парентеральна терапія).

Порушення з боку травного тракту

Дуже часто: блювання, нудота.

Часто: діарея, стоматит і виразки ротової порожнини, запор.

Гепатобіліарні розлади

Дуже часто: підвищення активності печінкових трансаміназ (АСТ і АЛТ) та лужної фосфатази.

Часто: підвищення рівня білірубіну.

Рідко: підвищення активності гамаглутамілтрансферази (ГГТ).

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини

Дуже часто: алергічні шкірні висипи, часто зі свербежем, алопеція.

Часто: шкірний свербіж, посилене потовиділення.

Рідко: виразки на шкірі, утворення везикул і уражень шкіри, лущення шкіри.

Дуже рідко: тяжкі шкірні реакції, включаючи десквамацію і бульозні висипи.

Порушення з боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Часто: біль у спині, міалгія.

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи

Дуже часто: гематурія, протеїнурія легкого ступеня.

Загальні розлади

Дуже часто: грипоподібні симптоми – найчастіше спостерігаються підвищення температури тіла, головний біль, озноб, міалгія, астенія і анорексія; також повідомлялося про кашель, риніт, нездужання, підвищене потовиділення і порушення сну; набряк/периферичний набряк, включаючи набряк обличчя. У більшості випадків набряки регресують після припинення лікування.

Часто: підвищення температури тіла, астенія, озноб.

Рідко: реакції у місці введення (переважно легкого ступеня тяжкості).

Пошкодження, отруєння та інші процедурні ускладнення

Токсичність, спричинена променевою терапією.

Частота спонтанних повідомлень, які виникали під час постмаркетингових досліджень, невідома (не може бути оцінена за наявними даними):

Порушення з боку нервової системи : порушення мозкового кровообігу.

Розлади з боку серцевої системи : аритмії, переважно надшлуночкові, серцева недостатність, рідко – випадки інфаркту міокарда.

Порушення з боку судинної системи : клінічні ознаки периферичного васкуліту і гангрени, синдром підвищеної проникності капілярів.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння : набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром дорослих, інтерстиціальний пневмоніт.

Порушення з боку травного тракту : ішемічний коліт.

Гепатобіліарні розлади : серйозні гепатотоксичні ефекти, зокрема печінкова недостатність з летальним наслідком.

Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини : тяжкі шкірні реакції, включаючи десквамацію і бульозні висипання, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона.

Порушення з боку нирок та сечовидільної системи : ниркова недостатність, гемолітико-уремічний синдром.

Пошкодження, отруєння та інші процедурні ускладнення: повернення симптомів радіаційного ураження шкіри.

Комбінована терапія при раку молочної залози: частота виникнення гематологічної токсичності 3-го та 4-го ступенів, зокрема нейтропенії, зростає при комбінованому застосуванні гемцитабіну та паклітакселу. Однак це не пов’язано зі зростанням кількості випадків виникнення інфекцій або геморагій. Стомленість та фебрильна нейтропенія трапляється частіше при комбінованому застосуванні гемцитабіну з паклітакселом. Стомленість, яка не асоційована з анемією, зазвичай зникає після проведення 1-го циклу терапії.

Передозування

Немає антидоту при передозуванні гемцитабіну. Дози вище ніж 5700 мг/м2 вводили шляхом внутрішньовенної інфузії протягом більш ніж 30 хвилин кожні 2 тижні з клінічно прийнятним рівнем токсичності. При підозрі на передозування необхідно контролювати склад периферичної крові пацієнта та при необхідності призначати відповідне лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність . Немає адекватних даних стосовно застосування гемцитабіну вагітним жінкам. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність препарату. Базуючись на результатах доклінічних досліджень, а також враховуючи механізм дії гемцитабіну, препарат не слід призначати у період вагітності, окрім як за життєвими показаннями. Пацієнтки повинні запобігати вагітності у період лікування гемцитабіном і негайно інформувати лікаря, якщо це все-таки сталося.

Годування груддю. Невідомо, чи екскретується гемцитабін у грудне молоко, тому не можна виключити розвиток небажаних ефектів у дітей, яких годують груддю. Під час лікування гемцитабіном годування груддю необхідно припинити.

Діти

Недостатньо даних щодо безпеки та ефективності застосування гемцитабіну дітям.

Особливості застосування

.

При збільшенні тривалості інфузій і частоти введення гемцитабіну токсична дія препарату посилюється.

Гематологічна токсичність

Гемцитабін може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється лейкопенією, тромбоцитопенією і анемією.

Перед кожним введенням препарату необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у периферичній крові. У разі розвитку медикаментозної мієлосупресії слід призупиняти лікування або знижувати дози. Однак мієлосупресія при лікуванні гемцитабіном нетривала і рідко вимагає відміни препарату. Наростання цитопенії може продовжуватися і після відміни гемцитабіну.

Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з порушеннями функції кісткового мозку. Необхідно враховувати ризик кумулятивної мієлосупресії при комбінованій хіміотерапії гемцитабіном та іншими цитотоксичними препаратами.

Печінкова та ниркова недостатність

Застосування гемцитабіну пацієнтам з метастазами у печінку або з наявністю в анамнезі гепатиту, алкогольної залежності чи з цирозом печінки може спричинити посилення наявної печінкової недостатності.

При лікуванні гемцитабіном необхідно періодично контролювати функцію печінки (включаючи проведення вірусологічних аналізів).

Гемцитабін слід з обережністю призначати пацієнтам з печінковою або нирковою недостатністю або порушеннями функції печінки в зв’язку з тим, що недостатньо клінічних даних щодо дозування для цієї групи пацієнтів.

Супутня радіотерапія

Повідомлялося про випадки токсичності під час проведення супутньої променевої терапії (супутньо або розрив між введенням гемцитабіну і променевою терапією менше 7 днів).

Живі вакцини

Не рекомендується застосовувати вакцини від жовтої гарячки та інші живі ослаблені вакцини під час лікування гемцитабіном.

Серцево-судинна токсичність

Через ризик розвитку серцевих і судинних порушень слід з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі.

Синдром підвищеної проникності капілярів

У пацієнтів, які отримували гемцитабін як монотерапію або в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами, спостерігався синдром підвищеної проникності капілярів. У разі своєчасного виявлення такого синдрому та вживання належних терапевтичних заходів це захворювання зазвичай виліковується, проте повідомлялося й про випадки летальних наслідків. Цей синдром є системним розладом через підвищену проникність капілярів, що призводить до просочування рідини та білків з внутрішньосудинного середовища до інтерстиційних тканин. Клінічні ознаки при цьому включають набряклість по всьому тілу, збільшення ваги, гіпоальбунемію, значне зниження артеріального тиску, гостру ниркову недостатність і набряк легенів.

Якщо під час терапії гемцитабіном розвивається синдром підвищеної проникності капілярів, застосування цього препарату необхідно припинити та вжити підтримувальні заходи. Синдром підвищеної проникності капілярів може виникнути у пізніших циклах, і в літературі його описано як такий, що асоціюється із синдромом гострої респіраторної недостатності.

Легенева токсичність

Повідомлялося про розвиток побічних ефектів з боку дихальної системи, інколи тяжких (набряк легенів, інтерстиціальний пневмоніт та респіраторний дистрес-синдром дорослих) під час лікування гемцитабіном. Етіологія цих ефектів не встановлена. У разі розвитку подібних явищ слід розглянути доцільність припинення лікування гемцитабіном. Ранній початок підтримувальної терапії дозволяє поліпшити стан пацієнта.

Нефротоксичність

Дуже рідко повідомлялося про окремі клінічні випадки розвитку гемолітичного уремічного синдрому під час лікування гемцитабіном. При появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як швидке зниження рівня гемоглобіну із супутньою тромбоцитопенією, підвищенням рівнів білірубіну, креатиніну, азоту сечовини або ЛДГ у сироватці крові, препарат слід відмінити. ГУС є нирковим розладом, що несе потенційну загрозу життю. Ниркова недостатність може бути необоротною після відміни гемцитабіну, і пацієнт може потребувати діалізу.

Фертильність

Дослідження фертильності показали, що гемцитабін спричиняє гіпосперматогенез у самців миші. Тому чоловікам рекомендується запобігати зачаттю впродовж 6 місяців після терапії, а також вдатися до кріоконсервації сперми до початку лікування, враховуючи ризик розвитку безпліддя внаслідок терапії препаратом.

Натрій

Кожний флакон гемцитабіну по 200 мг містить 3,5 мг (< 1 ммоль) натрію. Це слід враховувати призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Кожний флакон гемцитабіну по 1000 мг містить 17,5 мг (< 1 ммоль) натрію. Це слід враховувати призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Кожний флакон гемцитабіну по 2000 мг містить 35 мг (< 1,5 ммоль) натрію. Це слід враховувати призначаючи препарат пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Дослідження впливу гемцитабіну на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Однак відомо, що гемцитабін може спричиняти легку або помірну сонливість, особливо в поєднанні з алкоголем. Тому пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з механізмами, доки вони не переконаються у відсутності у них сонливості.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Променева терапія

Супутня променева терапія (розрив між введенням гемцитабіну і променевою терапією менше 7 днів).

Токсичність такого комбінованого лікування залежить від багатьох чинників, зокрема від дози гемцитабіну і частоти його введення, дози опромінення, режиму променевої терапії, виду опромінюваної тканини та її об'єму. В доклінічних та клінічних дослідженнях було показано, що гемцитабін виявляє радіосенсибілізуючу активність. У одному дослідженні, де хворі на НДКРЛ отримували гемцитабін в дозі 1000 мг/м2 впродовж 6 тижнів поспіль у поєднанні з терапевтичним опроміненням ділянки грудної клітки, була відмічена істотна токсичність лікування, що виявлялося у вигляді тяжких мукозитів (особливо езофагітів) і пневмонітів, які потенційно загрожували життю, переважно у пацієнтів, які отримували велику дозу опромінення (медіана об'єму опроміненої тканини 4,795 см3). У подальших дослідженнях було показано, що комбінування нижчих доз гемцитабіну і променевої терапії краще переноситься пацієнтами і характеризується передбачуваним профілем токсичності, так як, наприклад, коли у 2-й фазі лікування НДКРЛ хворі отримували гемцитабін (4 рази в дозі 600 мг/м2) та цисплатин (2 рази в дозі 80 мг/м2) впродовж 6 тижнів поспіль у поєднанні з терапевтичним опроміненням ділянки грудної клітки. Оптимальний режим безпечного комбінування гемцитабіну і променевої терапії ще не визначений для всіх типів пухлин.

Послідовна променева терапія (розрив між введенням гемцитабіну і променевою терапією більше 7 днів)

Аналіз наявних даних свідчить про те, що введення гемцитабіну більше ніж за 7 днів до початку або після завершення променевої терапії не супроводжується підвищенням токсичності лікування, за винятком повернення симптомів радіаційного ураження шкіри. Лікування гемцитабіном можна розпочинати після зникнення гострих ефектів променевої терапії, але не раніше ніж через 1 тиждень після її закінчення.

Як при супутньому, так і при послідовному застосуванні гемцитабіну і променевої терапії можливе радіаційне пошкодження опромінених тканин (зокрема розвиток езофагіту, коліту і пневмоніту).

Інші

Не рекомендується застосовувати вакцини від жовтої гарячки та інші живі ослаблені вакцини під час лікування гемцитабіном через ризик розвитку системного потенційно смертельного захворювання, особливо у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка . Гемцитабін (dFdC) є антиметаболітом піримідину, метаболізується на внутрішньоклітинному рівні за участю нуклеозидкінази з утворенням активного нуклеозиддифосфата (dFdCDP) і нуклеозидтрифосфата (dFdCTP). Цитотоксичний ефект гемцитабіну обумовлений інгібуванням синтезу ДНК завдяки подвійному механізму дії за участю dFdCDP і dFdCTP. По-перше, dFdCDP інгібує рибонуклеотидредуктазу, яка єдина є відповідальною за каталізуючі реакції утворення дезоксинуклеозидтрифосфатів (dCTP), необхідних для синтезу ДНК. Результатом такого пригнічення є зниження концентрації дезоксинуклеозидів взагалі і dCTP зокрема. По-друге, dFdCTP конкурує з dCTP за включення в ланцюжок ДНК (самопотенціювання).

Крім того, в невеликих кількостях гемцитабін може вбудовуватися в ланцюжок РНК. Таким чином, зниження внутрішньоклітинної концентрації dCTP сприяє більш активному включенню в ДНК dFdCTP. ДНК-полімераза епсилон не здатна елімінувати вбудований гемцитабін і здійснювати репарацію ланцюга ДНК. Після гемцитабіну в ланцюг ДНК включається ще 1 нуклеотид, після чого подальший синтез ДНК повністю блокується. Після включення в ДНК гемцитабін індукує процес програмованої клітинної смерті, відомої як апоптоз.

Фармакокінетика. Гемцитабін швидко виводиться з плазми, головним чином шляхом метаболізму в неактивні метаболіти 2'-дезокси-2',2'-дифтороуридин (dFdU). Менше 10 % внутрішньовенно введеної дози виділяється з сечею у вигляді незміненогo гемцитабіну. Гемцитабін і метаболіти dFdU – це єдині сполуки, виявлені в плазмі крові, вони становлять 99 % зв’язаних з препаратом продуктів, що виділяються з сечею. Зв’язування гемцитабіну з білками плазми незначне.

Аналіз фармакокінетичних даних досліджень щодо одноразових і багаторазових доз для різних гpуп пацієнтів показує, що на об’єм розподілу значною мірою впливає стать. Ці ефекти є наслідком відмінності в концентрації гемцитабіну в плазмі і в інтенсивності виведення (період напіввиведення) із системи циркуляції.

Загальний кліренс знаходився в межах від 40 л/г/м2 до 130 л/г/м2 і був приблизно на 30 % нижче у жінок, ніж у чоловіків.

За рекомендованої тривалості вливання період напiввиведення становить 32-94 хв.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

ліофілізована маса білого або майже білого кольору.

Несумісність

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами.

Термін придатності

Закритий флакон : 2 роки.

Готовий розчин : хімічна та фізична стабільність при використанні була продемонстрована протягом 24 годин при 25 °С для відновленого продукту з концентрацією 38 мг/мл. Розчини відновленого гемцитабіну не повинні заморожуватися, так як може статися кристалізація.

Хімічна та фізична стабільність препарату була продемонстрована в умовах навколишнього середовища (15-25 °С, зовнішнє освітлення) або в холодильнику (2-8 °С) протягом не більше 72 годин (3 дні) для розведеного розчину в концентрації від 0,1 мг/мл і 30 мг/мл в 0,9 % розчині натрію хлориду для ін'єкцій.

З мікробіологічної точки зору, відновлений і розведений продукт слід використати негайно. Якщо розчин не використано відразу, відповідальність за термін і умови зберігання перед використанням несе користувач. Як правило, термін зберігання не може перевищувати 24 годин при кімнатній температурі, якщо тільки відновлення (і подальше розведення) не відбувалося в контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 200 мг або по 1000 мг, або по 2000 мг у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Фармахемі Б.В.

Місцезнаходження

Вул. Свенсвег 5, 2031 GA, Харлем, Нідерланди.