Гемцитабин-Фармекс инструкция

Международное название:
Gemcitabine
Торговая марка:
Гемцитабин-Фармекс
Условие продажи:
по рецепту

Гемцитабин-Фармекс инструкция по применению

Производитель:
ТОВ "ФАРМЕКС ГРУП", Київська обл., м. Бориспіль, Україна
Международное название:
Gemcitabine
Код АТС:
L01BC05
Регистрация:
№ UA/14104/01/02 от 2014-12-19 до 2019-12-19
Приказ:
№978 от 2014-12-19 до 2019-12-19
Состав:
1 флакон містить гемцитабіну гідрохлориду у перерахуванні на гемцитабін 1000 мг;
Условие продажи:
по рецепту

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ГЕМЦИТАБІН-ФАРМЕКС

( GEMCITABINE -PHARMEX)

Склад

діюча речовина: gemcitabine;

1 флакон містить гемцитабіну гідрохлориду у перерахуванні на гемцитабін 200 мг або 1000 мг;

допоміжні речовини: маніт (E 421); натрію ацетат, тригідрат; кислота хлористоводнева розведена та/або натрію гідроксид.

Лікарська форма

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: ліофілізована пориста маса або порошок білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протипухлинні лікарські засоби. Структурні аналоги піримідину.

Код АТХ

L01B С05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Гемцитабін має клітинно-фазову специфічність, головним чином знищуючи клітини, що проходять фазу синтезу ДНК (S-фаза), а за певних умов блокує проходження клітин через межу фази G1/S.

Гемцитабін (dFdC) метаболізується внутрішньоклітинно під впливом нуклеозидкінази до активних дифосфатних (dFdCDP) і трифосфатних (dFdCTP) нуклеозидів. Виявляється, що цитотоксична дія гемцитабіну зумовлена інгібуванням синтезу ДНК двома активними метаболітами – дифосфатним і трифосфатним нуклеозидами. По-перше, дифосфатний нуклеозид інгібує рибонуклеотидредуктазу. Цей фермент каталізує реакції, внаслідок яких утворюються дезоксинуклеозидтрифосфати для синтезу ДНК, що спричиняє зменшення концентрації дезоксинуклеозидів узагалі і особливо концентрації dCTP. По-друге, dFdCTP конкурують з dCTP при побудові ДНК (самопотенціювання). Таким чином, зменшення внутрішньоклітинної концентрації dCTP робить можливим приєднання трифосфатних нуклеозидів до ланцюга ДНК. Іпсилон ДНК-полімерази неспроможний усувати гемцитабін і відновлювати ланцюги ДНК, що синтезуються. Після приєднання внутрішньоклітинних метаболітів гемцитабіну до ДНК до ланцюгiв ДНК, які синтезуються, долучається один додатковий нуклеотид, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК (приховане закінчення ланцюга) і запрограмованої загибелі клітини, відомої як апоптоз.

Фармакокінетика.

Гемцитабін швидко виводиться з плазми, головним чином шляхом метаболізму в неактивні метаболіти 2’-дезокси-2’,2’-дифтороуридин (dFdU). Менше 10 % внутрішньовенно введеної дози виділяється з сечею у вигляді незміненогo гемцитабіну. Гемцитабін і метаболіти FdU – це єдині сполуки, виявлені у плазмі крові, вони становлять 99 % зв’язаних з препаратом речовин, що виділяються з сечею. Зв’язування гемцитабіну з білками плазми незначне.

Аналіз фармакокінетичних даних досліджень одноразових і багаторазових доз у різних груп населення показує, що на об’єм розподілу значною мірою впливає стать. Ці ефекти є наслідком відмінності у концентрації гемцитабіну у плазмі і в інтенсивності виведення (період напіввиведення) із системи циркуляції. Загальний кліренс знаходився у межах від 40 л/г/м2 до 130 л/г/м2 і приблизно на 30 % нижчий у жінок, ніж у чоловіків. У разі рекомендованої тривалості вливання період напiввиведення становить 32-94 хв.

Клінічні характеристики

Показання

Рак жовчних протоків. Гемцитабін показаний для лікування хворих на рак жовчних протоків.

Рак сечового міхура. Гемцитабін у комбінації з цисплатином показаний для лікування хворих на локально рецидивуючий чи метастатичний рак сечового міхура.

Рак молочної залози. Гемцитабін у комбінації з паклітакселом показаний для лікування хворих на неоперабельний, локально рецидивуючий чи метастатичний рак молочної залози після попередньої ад’ювантної/неоад’ювантної хіміотерапії. Перед хіміотерапією призначається антрациклін, якщо немає протипоказань.

Рак легeнiв недрібноклітинний. Гемцитабін у комбінації з цисплатином показаний як препарат першої лінії для лікування пацієнтів з локально прогресуючим чи метастатичним недрібноклітинним раком легенів. Гемцитабін як монотерапія показаний для лікування пацієнтів літнього віку та пацієнтів із функціональним статусом 2.

Рак яєчників. Гемцитабін у комбінації з карбоплатином показаний для лікування пацієнтів з локально прогресуючою чи метастатичною епітеліальною карциномою яєчників. Гемцитабін показаний для лікування пацієнтів з рецидивом епітеліальної карциноми яєчників після періоду ремісії, що становив не менше 6 місяців, після попередньої терапії у першій лінії препаратами платини.

Рак підшлункової залози. Гемцитабін показаний для лікування пацієнтів з локально прогресуючими чи метастатичними аденокарциномами підшлункової залози.

Протипоказання

Підвищена чутливість до препарату.

Особливі заходи безпеки

Застереження . Збільшення тривалоcтi і частоти введення доз підвищує токсичність.

Гематологічна токсичність. Гемцитабін може послаблювати функцію кісткового мозку, що проявляється лейкоцитопенією, тромбоцитопенією та анемією.

Пацієнтам, які одержують гемцитабін, перед кожною дозою необхідно перевіряти кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гpанулоцитiв. Дозу гемцитабіну можна зменшувати або можна відкласти введення дози у разі гематологічної токсичності. У той же час мієлосупресія є короткотривалою та найчастіше не призводить до зменшення дози або припинення терапії. Кількість периферичних клітин крові може знижуватись і після припинення терапії гемцитабіном. Пацієнтам із порушеною функцією кісткового мозку необхідно з обережністю призначати лікування. Як і при лікуванні іншими цитотоксичними агентами, необхідно зважати на ризик виникнення кумулятивної супресії кісткового мозку у разі призначення гемцитабіну з іншими препаратами для хіміотерапії.

Печінкова недостатність. Введення гемцитабіну при метастазах у печінці, при гепатиті та алкоголізмі в анамнезі, а також при цирозі печінки може призвести до збільшення печінкової недостатності. Періодично слід проводити лабораторну оцінку ниркових та печінкових показників. Препарат з обережністю призначають пацієнтам з печінковою і нирковою недостатністю, оскільки недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для таких пацієнтів.

Серцево-судинна система. Через ризик розвитку серцевих або судинних порушень, пов’язаних із застосуванням гемцитабіну, особливу увагу слід приділяти при призначенні гемцитабіну пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі.

Канцерогенез. Довготривалі дослідження на тваринах не виявили канцерогенетичного потенціалу гемцитабіну.

Мутагенез. У біологiчному випробуванні in vivo гемцитабін призводив до цитогенетичних змін. При вивченні впливу на лімфому миші (L5178Y) іn vitro гемцитабін спричиняв пряму мутацію.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Супутня радіотерanія. Супутня (разом або ≤ 7 днів після) токсичність, спричинена терапією різними методами, залежить від багатьох факторів, включаючи дозу гемцитабіну, частоту інфузій, дозу радіації, використовувану техніку, зону та обсяг опромінювання.

Існують дані, що гемцитабін має радіосенсибілізуючу активність. В одному випробуванні, де гемцитабін у дозі 1000 мг/м2 вводили протягом періоду до 6 тижнів разом із терапевтичним опромінюванням грудної клітки пацієнтам з недрібноклiтинним раком легенів, спостерігалася значна токсичність у вигляді тяжкого і потенційно загpозливого для життя мукозиту, езофагітy та пневмоніту, особливо у пацієнтів, для лікування яких застосовували радіотерапію у великих дозах (медіана лікування обсягом 4,795 см3). Оптимальний режим безпечного застосування гемцитабіну з терапевтичними дозами опромінення ще не визначений для всіх типів пухлин.

Несупутня радіотерапія (> 7 днів). Аналіз даних не виявив підвищення токсичності при застосуванні гемцитабіну більше ніж за 7 днів до або через 7 днів після опромінення. Дані показують, що застосування гемцитабіну можна починати після того, як гострі ефекти опромінення минають або щонайменше через тиждень після радіотерапії.

Повідомлялося про ушкодження тканин після радіотерапії (наприклад езофагіти, коліти та пневмоніти) як при супутньому так і при несупутньому застосуванні.

Сумісне застосування не рекомендується: живі ослаблені вакцини, в тому числі вакцина проти жовтої лихоманки, через ризик виникнення системного, можливо, летального захворювання, зокрема у пацієнтів із імуносупресією.

Особливості застосування

Особливості пpuготування розчину для інфузії.

Як і у випадку з іншими цитостатиками, слід приділяти велику увагу приготуванню та застосуванню розчину для інфузій. Приготування розчину для інфузій потрібно проводити у захисному боксі та з використанням рукавичок і захисних плащів. Якщо робота у захисному боксі неможлива, необхідно використовувати маску та захисні окуляри.

Потрапляння розчину в очі може спричинити сильне подразнення. У такому випадку необхідно негайно ретельно промити очі водою. Якщо подразнення не зникає, потрібно звернутись до лікаря. У разі потрапляння розчину на шкіру негайно промити шкіру водою.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітним слід уникати застосування гемцитабіну через потенційну загpозу для плода, оскільки експериментальні дослідження на тваринах показали його ембріотоксичну дію, наприклад уроджені дефекти чи інші впливи на розвиток ембріона або плода, вплив на перебіг гестації чи пери- та постнатальний розвиток. Необхідно рекомендувати жінкам повідомляти лікаря про те, що вони завагітніли або збираються завагітніти під час прийому гемцитабіну.

Невідомо, чи проникає гемцитабін у грудне молоко, тому слід припинити годування груддю.

Вплив на фертильність. Гемцитабін спричиняв у тварин-самців оборотний гіпосперматогенез, залежний від дози і схеми заcтoсування препарату, але будь-якого впливу на фертильність самок не спостерігaлось.

Чоловікам не рекомендується планувати народження дітей протягом лікування гемцитабіном та протягом 6 місяців після терапії. Зважаючи на властивість гемцитабіну спричиняти необоротне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми до початку лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Жодних досліджень щодо вивчення здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводилось. Оскільки гемцитабін може спричиняти сонливість, від легкої до помірної, особливо у комбінації з алкоголем, пацієнтам необхідно уникати експлуатації технічних засобів, керування автомобілем, поки побічні явища не зникнуть.

Спосіб застосування та дози

Гемцитабін застосовує лише лікар, який має досвід протиракової терапії.

Рак жовчних протоків.

Монотерапія. Дорослі. Рекомендована доза препарату – 1000 мг/м2, яку вводять внутрішньовенно протягом 30 хв. Інфузію проводять 1 раз на тиждень 3 тижні поспіль, потім один тиждень перерва. Цей чотиритижневий цикл повторюють. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можливе залежно від величини токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Дорослі. Гемцитабін-Фармекс у комбінації з цисплатином: рекомендується застосовувати цисплатин 70 мг/м2 у перший день циклу шляхом внутрішньовенної інфузії, далі вводять Гемцитабін-Фармекс у дозі 1250 мг/м2. Препарат вводять в 1-й та на 8-й день кожного 21-денного циклу шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії. Цей 3-тижневий цикл повторюють. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можливе залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак сечового міхура.

Комбіноване застосування. Дорослі. Рекомендується доза препарату 1000 мг/м2, яку вводять шляхом внутрішньовенної 30-хвилинної інфузії. Цю дозу слід вводити у перший, на восьмий і на п’ятнадцятий день кожного 28-денного циклу у комбінації з цисплатином. Цисплатин вводять рекомендованою дозою 70 мг/м2 у перший день після Гемцитабіну-Фармекс або на другий день кожного 28-денногo циклу. Потім цей 4-тижневий цикл повторюють. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можливе залежно від ступеня тoксичності, якої зазнає пацієнт.

Рак молочної залози.

Комбіноване застосування. Дорослі. Перапарат у комбінації з паклітакселом рекомендовано вводити у такому режимі: паклітаксел (175 мг/м ) вводити у перший день протягом 3-годинної внутрішньовенної інфузії, після нього вводити гемцитабін (1250 мг/м ) протягом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії у перший і на восьмий день кожного 21-денного циклу. Дозу препарату можна зменшувати з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Перед першим введенням комбінації гемцитабіну та паклітакселу у пацієнтів має бути абсолютна кількість гранулоцитів щонайменше 1,500 (х10 /л).

Рак легенів недрібноклітинний.

Монотерапія. Пацієнти літнього віку. Рекомендована доза становить 1000 мг/м2 і вводиться шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії 1 раз на тиждень протягом трьох тижнів, після чого робиться однотижнева перерва. Чотиритижневий цикл повторюють. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Комбіноване застосування. Дорослі. Рекомендована доза становить 1250 мг/м2 поверхні тіла та вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв у перший та на восьмий день кожного 21-денного циклу. Дозу препарату можна зменшувати з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий. Цисплатин слід вводити рекомендованою дозою 75-100 мг/м2 1 раз на 3 тижні циклу.

Рак яєчників.

Комбіноване застосування . Дорослі. Препарат у комбінації з карбоплатином рекомендовано вводити у дозах: гемцитабін 1000 мг/м шляхом 30-хвилинного внутрішньовенного вливання у перший та на восьмий день 21-денного циклу. У перший день циклу після Гемцитабіну-Фармекс слід вводити карбоплатин у дозі, що забезпечує AUC 4 мг/мл*хв. Дозу препарату можна зменшувати з кожним циклом або протягом якогось одного циклу залежно від ступеня токсичності, якої зазнає хворий.

Рак підшлункової залози.

Рекомендована доза Гемцитабіну-Фармекс становить 1000 мг/м2, яку вводять шляхом внyтpішньовенногo вливання протягом 30 хв 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів, після чого робиться тижнева перерва. Наступні цикли складаються зі щотижневих інфузій протягом 3 тижнів поспіль з перервою кожного четвертого тижня. 3меншення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можливе залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Контроль токсичності, індивідуальний підбір дози, методи припинення лікування.

Модифікація дози, пов’язана із негематологічною токсичністю.

Для виявлення негематологічної токсичності необхідно здійснювати періодичне об’єктивне обстеження та перевірку функцій нирок і печінки. Зменшення дози з кожним циклом або протягом якогось одного циклу можна проводити залежно від ступеня токсичності, якої зазнає пацієнт.

Загалом, при виявленні негематологічної токсичності значного ступеня (ступінь ІІІ або IV), крім нудоти або блювання, дозу Гемцитабіну-Фармекс можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності. Поки токсичність не буде скоригована, від лікування слід утриматися.

Модифікація дози, пов’язана із гематологічною токсичністю.

На початку циклу лікування .

У пацієнтів, які застосовують Гемцитабін-Фармекс, перед кожною дозою слід перевіряти кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів. Абсолютна кількість гранулоцитів перед початком циклу повинна становити не менше 1500 (х106/л), а тромбоцитів – 100000 (х106/л).

Протягом циклу лікування.

У разі необхідності дозу Гемцитабіну-Фармекс можна зменшувати або можна відкласти введення дози при наявності гематологічної токсичності (див. таблицю нижче):

Таблиця 1

Модифікація дози Гемцитабіну-Фармекс протягом циклу лікування за показаннями: рак сечового міхура, недрібноклітинний рак легенів, рак підшлункової залози - при монотерапії або при комбінованому застосуванні

Абсолютна кількість гранулоцитів (х106/л)

Кількість тромбоцитів

(х106/л)

Відсоток повної дози

> 1000

500 – 1000

< 500

та

чи

чи

> 100000

50000 – 100000

< 50000

100

75

відкласти введення дози*





*Від введення дози протягом циклу слід утриматися, поки абсолютна кількість гранулоцитів не досягне значення не менше 500 (х106/л), а тромбоцитів – 50000 (х106/л).

Таблиця 2

Модифікація дози Гемцитабіну-Фармекс протягом циклу лікування за показанням: рак молочної залози при комбінованому застосуванні з паклітакселом

Абсолютна кількість гранулоцитів (х106/л)

Кількість тромбоцитів

(х106/л)

Відсоток повної дози

> 1200

1000 – 1200

700 – 1000

< 700

та

чи

та

чи

> 75000

50000 – 75000

≥ 50000

< 50000

100

75

50

відкласти введення дози*





*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500 (х106/л), а тромбоцитів – 100000 (х106/л).

Таблиця 3

Модифікація дози Гемцитабіну-Фармекс протягом циклу лікування за показанням: рак яєчників при комбінованому застосуванні з карбоплатином

Абсолютна кількість гранулоцитів (х106/л)

Кількість тромбоцитів

(х106/л)

Відсоток повної дози

> 1200

1000 – 1200

700 – 1000

< 700

та

чи

та

чи

> 75000

50000 – 75000

≥ 50000

< 50000

100

75

50

відкласти введення дози*





*Введення дози не буде відновлено протягом циклу. Лікування буде розпочато з першого дня наступного циклу, як тільки абсолютна кількість гранулоцитів досягне значення не менше 1500 (х106/л), а тромбоцитів – 100000 (х106/л).

Модифікація дози, пов’язана із гематологічною токсичністю, протягом наступних циклів, для усіх показань.

Дозу Гемцитабіну-Фармекс необхідно знизити до 75 % повної дози, що вводилась на початку лікування, у випадку таких проявів гематологічної токсичності:

  • абсолютна кількість гранулоцитів < 500 х 106/л протягом понад 5 діб;
  • абсолютна кількість гранулоцитів < 100 х 106/л протягом понад 3 діб;
  • фебрильна нейтропенія;
  • кількість тромбоцитів < 25 000 х 106/л;
  • відкладення циклу у зв’язку із проявами токсичності більше ніж на 1 тиждень.

Метод застосування.

Гемцитабін добре переноситься протягом проведення інфузії, і його можна вводити при амбулаторному лікуванні. У разі виникнення гематоми необхідно негайно припинити введення інфузії та продовжити введення в іншу судину. Необхідно ретельно контролювати стан пацієнта після проведення інфузії.

Пацієнти літнього віку. Препарат призначають без зміни дози, враховуючи рекомендації для всіх пацієнтів.

Пацієнти з печінковою і нирковою недостатністю. Препарат з обережністю призначають пацієнтам з печінковою і нирковою недостатністю, оскільки недостатньо даних, щоб рекомендувати точні дози для таких пацієнтів.

Помірна або ниркова недостатність середнього ступеня (швидкість клубочкової фільтрації від 30 мл/хв до 80 мл/хв) не впливає помітно на фармакокінетику гемцитабіну.

Інструкції з приготування розчину (та подальшого розведення, якщо це необхідно). Єдиним випробуваним розчинником для розчинення стерильного порошку Гемцитабін-Фармекс є 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів.

Відповідно до значень розчинності максимальна концентрація для Гемцитабіну-Фармекс після приготування розчину становить 40 мг/мл. При концентраціях понад 40 мг/мл можливе неповне розчинення препарату, і цього слід уникати.

Приготування розчину та подальше його розведення потрібно здійснювати в асептичних умовах.

Для приготування розчину додати не менше 5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 200 мг порошку гемцитабіну, або не мeнше 25 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій у флакон, що містить 1000 мг порошку гемцитабіну. Загальний об’єм після розчинення становить 5,26 мл (флакони, що містять 200 мг гемцитабіну) та 26,3 мл (флакони, що містять 1000 мг гемцитабіну). Це забезпечує концентрацію гемцитабіну 38 мг/мл, що також враховує об’єм заміщення ліофілізату. Збовтати, щоб розчинити. Можливе подальше розведення приготованого розчину 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів. Відповідну кількість лікарського препарату можна вводити одразу після пригoтyвання або ще розвести 0,9 % розчином натрію хлориду для ін’єкцій. Отриманий розчин може бути прозорим або злегка жовтуватим.

Засоби для парентерального введення перед застосуванням необхідно оглядати візуально на наявність сторонніх часток і зміну забарвлення. У разі наявності сторонніх часток розчин не можна застосовувати. Будь-які невикористані залишки лікарського засобу або відходи слід знищити відповідно до чинного законодавства.

Відновлений розчин Гемцитабіну-Фармекс залишається хімічно та фізично стабільним протягoм 24 годин при температурі не вище 25 °С. З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід застосовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не вводити відразу ж, за терміном і умовами його зберігання повинна стежити відповідальна особа. Розчини відновленого гемцитабіну забороняється охолоджувати, оскiльки можлива кристалізація.

Діти.

Даних досліджень недостатньо для визначення ефективності та безпеки застосування гемцитабіну дітям.

Передозування

Симптоми. Клінічно допустима токсичність спостерігалася при призначенні дози до 5,7 г/м2 шляхом 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії кожні 2 тижні.

Лікування. У разі підозри на передозування необхідний контроль стану пацієнта, слід проводити відповідні аналізи крові, у разі необхідності призначати симптоматичну терапію. Відомого антидоту на випадок передозування гемцитабіну немає.

Побічні реакції

Побічними реакціями, пов’язаними із лікуванням гемцитабіном, є нудота, як з блюванням так і без, підвищення рівня печінкових трансаміназ (АЛТ та АСТ) і лужної фосфатази ( у 60 % пацієнтів), протеїнурія і гематурія (у 50 % пацієнтів), задишка (у 10-40 % пацієнтів, найчастіше у хворих на рак легенів), алергічні шкірні реакції (приблизно у 25 % пацієнтів, зі свербежем – у 10 %).

Частота появи та сила побічних реакцій залежать від дози, швидкості введення, інтервалів між дозами. Дозозалежні побічні реакції включають зниження рівня тромбоцитів, лейкоцитів та гранулоцитів.

З боку кровотворної і лімфатичної системи: оскільки гемцитабін пригнічує функцію кісткового мозку, анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, фебрильна нейтропенія та тромбоцитоз можуть з’являтися після застосування препарату.

З боку травної системи: нудота та нудота з блюванням рідко потребують зміни дозування та легко коригуються протиблювотними засобами; діарея, стоматит та поява виразок у ротовій порожнині, запор, ішемічний коліт.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівнів печінкових тестів, таких як аспартат-амінотрансфераза (АSТ), аланін-амінотрансфераза (АLТ), білірубіну, гамма-глутамілтрансферази (GGT), алкалін-фосфатази, серйозні гепатотоксичні ефекти (зокрема печінкова недостатність із летальним наслідком).

З боку метаболізму та харчування: анорексія.

З боку нервової системи: головний біль, сонливість, безсоння, порушення мозкового кровообігу.

З боку нирок та сечовидільної системи: протеїнурія, гематурія, ниркова недостатність, гемолітико-уремічний синдром (HUS). Введення препарату слід припинити при появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної aнeмiї, таких як стрімке зниження рівня гемоглобіну, що супроводжується тромбоцитопенією, підвищенням рівнів білірубіну сироватки крові, креатиніну сироватки крові, сечовини крові чи лактатдегідрогенази (LDH). Ниркова недостатність може спостерігатись і після припинення терапії, у цьому випадку потрібне проведення діалізу.

З боку шкіри та її похідних: шкірні висипання зі свербежем, облисіння, шкірний свербіж, посилене потовиділення, тяжкі шкірні реакції (десквамація, бульозні висипання на шкірі), лущення шкіри, токсичний епідермальний синдром, синдром Стівенса–Джонсона, синдром Лайєлла.

З боку дихальної системи: задишка (у більшості випадків легкої тяжкості, що швидко минає без медикаментозного втручання), кашель, риніт, бронхоспазм (транзиторний і легкого ступеня тяжкості, проте в окремих випадках може бути необхідною парентеральна терапія), інтерстиціальний пневмоніт, набряк легенів та респіраторний дистрес-синдром (ARDS) у дорослих.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: біль у спині, міалгія.

Загальні розлади: грипоподібні симптоми, пропасниця, головний біль, озноб, міалгія, астенія та відсутність aпeтитy, кашель, риніт, нездужання, пітливість та розлади сну; пропасниця, аcтeнія та озноб як окремі симптоми; набряк/периферичний набряк, включаючи набряк обличчя (у більшості випадків набряки регресують після припинення лікування), помірні шкірні реакції у місці ін’єкції.

З боку імунної системи: анафілактоїдні реакції.

З боку серцево-судинної системи: аритмії, найчастіше суправентрикулярні за походженням, серцева недостатність, інфаркт міокарда, клінічні прояви периферичного васкуліту та гангрени, артеріальна гіпотензія.

Ушкодження, отруєння та ускладнення при проведенні процедури: повернення токсичних ефектів, спричинених променевою терапією.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Єдиним випробуваним розчинником для розчинення стерильного порошку Гемцитабін-Фармекс є 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів.

Упаковка.

По 200 мг або по 1000 мг у флаконі, по 1 флакону у контурній чарунковій упаковці, по 1 контурній чарунковій упаковці у пачці з картону; по 30 контурних чарункових упаковок у картонній коробці або по 30 флаконів у картонній коробці з перегородками.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «ФАРМЕКС ГРУП».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Вул. Шевченка, 100, м. Бориспіль, Київська обл., 08300, Україна.