ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

Тельміста^®

(Telmista^®)

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить 20 мг або 40 мг, або 80 мг телмісартану;

допоміжні речовини: повідон, меглюмін, натрію гідроксид, лактози моногідрат, сорбіт (E 420), магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Прості препарати антагоністів ангіотензину ІІ.

Код АТС С09С А07.

Клінічні характеристики

Показання

Ø Лікування артеріальної гіпертензії.

Ø Попередження серцево-судинних захворювань та смертності у пацієнтів віком від 55 років з високим ризиком розвитку серцево-судинних захворювань.

Протипоказання.

Ø Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату;

Ø ІІ та ІІІ триместр вагітності та період годування груддю;

Ø обструктивні біліарні порушення;

Ø тяжкі порушення функції печінки.

Спосіб застосування та дози

Лікування артеріальної гіпертензії.

Звичайна ефективна доза становить 40 мг 1 раз на добу. В окремих пацієнтів антигіпертензивний ефект може бути досягнутий при щодобовій дозі 20 мг. У випадках, коли бажаний артеріальний тиск не досягається, дозу телмісартану можна підвищити максимум до 80 мг 1 раз на добу. Телмісартан можна застосовувати в комбінації з тіазидними діуретиками, такими як гідрохлортіазид, що мають властивість додаткового зниження артеріального тиску при прийомі з телмісартаном. При підвищенні дози слід взяти до уваги, що максимальний антигіпертензивний ефект, як правило, досягається через 4-8 тижнів після початку лікування.

Попередження серцево-судинних захворювань.

Рекомендована доза становить 80 мг 1 раз на добу. Ефективність телмісартану у дозах менше

80 мг при попередженні серцево-судинних захворювань не відома.

Розпочинаючи лікування телмісартаном з метою попередження серцево-судинних захворювань, рекомендується проводити ретельний моніторинг артеріального тиску і, при потребі, коригувати дозу препаратів, які знижують артеріальний тиск.

Телмісартан можна приймати незалежно від вживання їжі.

Особливі групи пацієнтів.

Порушення функції нирок

Пацієнти з легкими та помірними порушеннями функції нирок не потребують корекції дози. Існує обмежений досвід щодо застосування препарату пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок або тим, хто проходить сеанси гемодіалізу. Для таких пацієнтів рекомендована нижча початкова доза – 20 мг.

Порушення функції печінки

Для пацієнтів із легкими або помірними порушеннями функції печінки добова доза не повинна перевищувати 40 мг 1 раз на добу.

Пацієнти літнього віку

Немає потреби в корекції дози для пацієнтів літнього віку.

Побічні реакції

Загальна частота проявів побічних реакцій у пацієнтів з артеріальною гіпертензією в ході плацебо-контрольованих досліджень при прийомі телмісартану (41,4 %) зазвичай відповідала частоті при прийомі плацебо (43,9 %). Частота проявів побічних реакцій не є дозозалежною та не має взаємозв’язку зі статтю, віком або расою пацієнтів.

Нижчезазначені побічні реакції на препарат спостерігалися у ході клінічних випробувань за участю хворих на артеріальну гіпертензію, які приймали телмісартан, а також за участю пацієнтів віком від 50 років при підвищеному ризику появи реакцій з боку серцево-судинної системи.

Побічні реакції розподілені за частотою появи в порядку зменшення їх серйозності: дуже часто

(≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1000, < 1/100); рідко (≥ 1/10000, < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (не можна підрахувати за наявними даними).

Інфекції та інвазії:

нечасто – інфекції верхнього відділу дихальних шляхів, включаючи фарингіт та синусит, інфекції сечовивідних шляхів, включаючи цистит;

невідомо – сепсис, включаючи летальний наслідок.¹

З боку системи крові та лімфатичної системи:

нечасто – анемія;

рідко – тромбоцитопенія;

невідомо – еозинофілія.

З боку імунної системи:

рідко – підвищена чутливість;

невідомо – анафілактична реакція.

З боку метаболізму та травлення:

нечасто – гіперкаліємія.

Психічні порушення:

нечасто – депресія, безсоння;

рідко – страх.

З боку нервової системи:

нечасто – втрата свідомості.

З боку органів зору:

рідко – розлади зору.

З боку органів слуху:

нечасто – вертиго.

З боку серцево-судинної системи:

нечасто – брадикардія, артеріальна гіпотензія², ортостатична гіпотензія;

рідко – тахікардія.

З боку респіраторної, торакальної та медіастинальної системи:

нечасто – задишка.

З боку травного тракту:

нечасто – абдомінальний біль, діарея, сухість у роті, диспепсія, метеоризм, блювання;

рідко – дискомфорт у шлунку, сухість у роті.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

рідко – порушення функції печінки/захворювання печінки.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

нечасто – гіпергідроз, свербіж, висипання;

рідко – еритема, ангіоневротичний набряк, медикаментозні висипання, токсичні шкірні висипання, екзема;

невідомо – кропив’янка.

З боку скелетно-м’язового апарату та сполучної тканини:

нечасто – міалгія, біль у спині (наприклад ішіалгія), судоми м’язів;

рідко – артралгія, біль у кінцівках;

невідомо – біль у сухожиллях (подібні до тендиніту симптоми).

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасто – порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

Загальні порушення та порушення умов введення:

нечасто – біль у груднині, астенія (слабкість);

рідко – подібне до грипу захворювання.

За дослідженнями

нечасто – підвищення рівня креатиніну в крові;

рідко – підвищення сечової кислоти в крові, підвищення ферментів печінки, підвищення креатинфосфокінази в крові, зниження рівня гемоглобіну.

¹ У дослідженні PRoFESS спостерігалася підвищена частота появи сепсису при прийомі телмісартану порівняно з плацебо. Явище може бути випадковим чи належати до механізму, який дотепер є невідомим.

² Повідомлялося як про часте явище у пацієнтів з контрольованим артеріальним тиском, які приймали телмісартан для зниження серцево-судинної захворюваності як первинне стандартне лікування.

Передозування

Доступна тільки обмежена інформація про передозування у людини.

Симптоми

Найзначнішими проявами передозування телмісартану були артеріальна гіпотензія і тахікардія; також траплялися випадки брадикардії, запаморочення, підвищення креатиніну в сироватці та гострої ниркової недостатності.

Лікування

Телміcартан не видаляється шляхом гемодіалізу. У випадку передозування за пацієнтом слід встановити ретельне спостереження та призначити симптоматичну та підтримуючу терапію. Вибір лікування залежить від часу, який минув після введення, та від тяжкості симптомів. Слід розглянути такі заходи, як стимулювання блювання та/чи промивання шлунка. Активоване вугілля може бути корисним у лікуванні передозування. Слід часто перевіряти рівні електролітів та креатиніну в сироватці. При появі артеріальної гіпотензії пацієнта слід покласти в положення лежачи і швидко ввести замінники солі та відновити об’єм рідини.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Немає жодних відповідних даних про застосування препарату Тельміста^® вагітним жінкам. Дослідження на тваринах показали токсичний вплив на репродуктивну функцію.

Епідеміологічні висновки відносно ризику тератогенності після впливу інгібіторів АПФ протягом І триместру вагітності не є однозначними, однак не можна виключати невеликого підвищення ризику. Дотепер немає жодних контрольованих епідеміологічних даних про ризик прийому антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, подібний ризик може існувати для цього класу препаратів. Прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II не слід розпочинати під час вагітності. Якщо продовження терапії антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо вагітність виявлена, лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ слід негайно припинити, та, якщо це можливо, розпочати альтернативну терапію.

Відомо, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час ІІ та ІІІ триместру вагітності може спричинити фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримку окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію).

Якщо застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ відбулося, починаючи з ІІ триместру вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа плода.

За станом немовлят, матері яких приймали антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, слід ретельно спостерігати щодо виникнення артеріальної гіпотензії.

Період годування груддю

Оскільки немає жодної інформації про застосування Тельмісти^® під час годування груддю, препарат не рекомендується застосовувати в цей період. Перевага надається альтернативним препаратам з кращим встановленим профілем безпеки під час годування груддю, особливо під час годування груддю новонароджених або недоношених немовлят.

Діти

Тельміста^® не рекомендується для застосування дітям через недостатність даних про безпеку та ефективність.

Особливості застосування

Порушення функції печінки

Препарат Тельміста^® не слід застосовувати пацієнтам з холестазом, обструктивними біліарними порушеннями або з тяжкими порушеннями функції печінки, оскільки телміcартан виводиться головним чином з жовчю. У таких пацієнтів можна очікувати зниження печінкового кліренсу телмісартану. Тому пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки препарат Тельміста^® слід приймати з обережністю.

Реноваскулярна гіпертензія

Існує підвищений ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та ниркової недостатності, якщо пацієнтам з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки вводять лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему.

Порушення функції нирок та трансплантація нирки

При застосуванні препарату Тельміста^® пацієнтам з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну в сироватці. Немає досвіду застосування препарату Тельміста^® пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки.

Зменшення внутрішньосудинного об’єму крові

Якщо пацієнти до застосування телмісартану інтенсивно лікувалися діуретиками, обмежували вживання солі з їжею або у них була діарея чи блювання, то після прийому першої дози препарату може розвинутися симптоматична гіпотензія. Такі стани слід коригувати перед застосуванням Тельмісти^®. Слід усунути можливу гіповолемію та зниження рівня натрію перед початком лікування препаратом Тельміста^®.

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

При поєднанні лікарських засобів, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, внаслідок блокування цієї системи були виявлені зміни функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) у пацієнтів з відповідною схильністю. Тому подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, шляхом додавання інгібітору АПФ до антагоніста рецепторів ангіотензину II) не рекомендується для пацієнтів із уже контрольованим артеріальним тиском та повинна бути обмежена до окремо визначених випадків з ретельним моніторингом функції нирок.

Інші стани при стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать головним чином від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю із застійними явищами або з основною хворобою нирок, включаючи стеноз ниркових артерій), лікування іншими препаратами, що впливають на цю систему, спричиняло виникнення гострої артеріальної гіпотензії, азотемії, олігурії, зрідка – гострої ниркової недостатності.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним альдостеронізмом, як правило, не реагують на прийом антигіпертензивних лікарських засобів, які діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому для таких пацієнтів застосування телмісартану не рекомендується.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і у випадку з іншими судинорозширювальними препаратами, слід обережно приймати рішення про призначення препарату пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапанів або з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією.

Гіперкаліємія

Застосування лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, може спричинити гіперкаліємію.

Ризик, що може бути летальним, підвищується в осіб літнього віку, у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів з цукровим діабетом, у пацієнтів, які супутньо приймають інші лікарські засоби, що можуть підвищити рівень калію, та/або у пацієнтів з інтеркурентними явищами.

Перед прийняттям рішення про супутній прийом лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, слід оцінити співвідношення користі та ризику.

Основними факторами ризику виникнення гіперкаліємії є:

– цукровий діабет, порушення функції нирок, вік (> 70 років);

– комбінація з одним або більше іншими лікарськими засобами, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та/або з добавками калію. Деякі лікарські засоби або терапевтичний клас лікарських засобів можуть спровокувати гіперкаліємію: сольові замінники, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні препарати (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресори (циклоспорин або такролімус), триметоприм;

– інтеркурентні явища, зокрема зневоднення, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз, погіршення функції нирок, раптове погіршення стану нирок (наприклад інфекційні захворювання), целюлярний лізис (наприклад гостра ішемія кінцівок, рабдоміоліз, тяжка травма).

Рекомендується ретельний моніторинг рівня калію в сироватці у пацієнтів з підвищеним ризиком.

Сорбіт

Тельміста^® містить сорбіт (E₄₂₀), тому пацієнти з рідкісними спадковими проблемами фруктозної непереносимості не повинні приймати цей препарат.

Лактоза

Тельміста^® містить лактозу, тому пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозним порушенням всмоктування не повинні приймати цей препарат.

Етнічні особливості

Як і інші інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, телмісартан та інші антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ можуть бути менш ефективними для зниження артеріального тиску в пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через більш високу поширеність станів з низьким рівнем реніну в осіб негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.

Інші

Як і при застосуванні будь-яких інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічною серцево-судинною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не проводилось жодних досліджень впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. Однак слід враховувати, що протягом антигіпертензивного лікування у пацієнтів можуть траплятися випадки запаморочення або втоми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодії проводили тільки за участю дорослих.

Як і інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, телмісартан може спричинити гіперкаліємію. Цей ризик може підвищитися у випадку лікування комбінацією з іншими лікарськими засобами, що можуть спровокувати гіперкаліємію (сольові замінники, що містять калій, калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, нестероїдні протизапальні лікарські препарати (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), гепарин, імуносупресивні препарати (циклоспорин або такролімус) та триметоприм.

Виникнення гіперкаліємії залежить від відповідних факторів ризику. Ризик підвищується у випадку вищевказаних комбінацій препаратів. Зокрема, ризик є великим при комбінації з калій-зберігаючими діуретиками та при комбінації із сольовими замінниками, що містять калій. Наприклад, комбінація з інгібіторами АПФ або з нестероїдними протизапальними лікарськими засобами менш ризикована та потребує строгого дотримання застережень при застосуванні.

Супутній прийом не рекомендується

Калійзберігаючі діуретики або калієві добавки

Такі антагоністи рецепторів ангіотензину II, як телмісартан, посилюють втрату калію, спричинену діурезом. Калійзберігаючі діуретики, наприклад спіринолактон, еплеренон, триамтерен чи амілорид, калієві добавки або сольові замінники, що містять калій, можуть спричинити значне збільшення рівня калію в сироватці. Якщо показано супутнє застосування через документально підтверджену гіпокаліємію, то ці препарати слід застосовувати з обережністю та з частим моніторингом рівня калію в сироватці.

Літій

Під час супутнього прийому літію й інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II спостерігалось тимчасове підвищення концентрації літію в сироватці та токсичність. Якщо необхідно застосування такої комбінації, то рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці.

Супутнє застосування, що потребує уваги

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби

Нестероїдні протизапальні лікарські засоби (а саме: ацетилсаліцилова кислота в режимі протизапального дозування, інгібітори ЦОГ-2 та неселективні нестероїдні протизапальні лікарські засоби) можуть зменшити антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину II.

У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у зневоднених пацієнтів або пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) супутній прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та препаратів, які пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, яка зазвичай є оборотньою. Тому таку комбінацію слід приймати з обережністю, особливо особам літнього віку. Пацієнти потребують забезпечення адекватної гідратації і проведення ретельного контролю функції нирок на початку супутньої терапії та періодично після цього.

В ході одного дослідження супутній прийом телмісартану та раміприлу призвів до збільшення до 2,5 раза площі під кривою «концентрація-час» (AUC _0-24) та максимальної концентрації у плазмі крові (C_max) раміприлу та раміприлату. Клінічна значущість цього спостереження залишається невідомою.

Діуретики (тіазидні або петльові діуретики)

Попереднє лікування діуретиками у високих дозах, такими як фуросемід (петльовий діуретик) та гідрохлортіазид (тіазидний діуретик), може призвести до зневоднення організму та підвищити ризик розвитку артеріальної гіпотензії на початку лікування телмісартаном.

Слід спостерігати за супутнім застосуванням

Інші антигіпертензивні засоби

Ефект телмісартану на зниження артеріального тиску може посилитися при супутньому прийомі інших антигіпертензивних засобів.

На основі фармакологічних властивостей можна очікувати, що такі лікарські засоби можуть посилити гіпотензивні ефекти всіх антигіпертензивних препаратів, включаючи телмісартан: баклофен, аміфостин. Більш того, ортостатичну гіпотензію може погіршити прийом спиртного, барбітуратів, наркотиків або антидепресантів.

Кортикостероїди (системний шлях введення)

Зниження антигіпертензивного ефекту.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Телміcартан є перорально активним та специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину II

(тип AT₁). Телміcартан з дуже високою спорідненістю заміщує ангіотензин II у місцях його зв’язування на рецепторах субтипу AT₁, що є відповідальними за активність ангіотензину II. Телміcартан не має будь-якого часткового агоністичного впливу на AT₁-рецептор. Телміcартан селективно зв’язує AT₁-рецептор. Зв’язування є довготривалим. Телміcартан не виявляє спорідненості з іншими рецепторами, включаючи AT₂ та інші, менш вивчені АТ рецептори. Функціональна роль цих рецепторів невідома, як невідомий ефект їх можливого «надстимулювання» ангіотензином II, рівень якого підвищується під впливом телмісартану. Телміcартан знижує рівні альдостерону у плазмі крові. Телміcартан не інгібує ренін у плазмі людини, не блокує iонні канали. Телміcартан не інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (кініназа II), ензим, що також руйнує брадикінін. Тому не слід очікувати посилення брадикінінсупроводжуючих побічних ефектів.

У людини телміcартан у дозі 80 мг майже повністю інгібує підвищення артеріального тиску, спричиненого ангіотензином II. Блокуючий ефект зберігається протягом 24 годин і залишається відчутним до 48 годин.

Клінічна ефективність та безпека

Лікування артеріальної гіпертензії

Після першої дози телміcартану антигіпертензивна активність поступово проявляється протягом 3 годин. Максимальне зниження артеріального тиску проявляється через 4-8 тижнів від початку лікування та підтримується при довготривалій терапії.

Антигіпертензивний ефект утримується постійно протягом 24 годин після застосування, у тому числі включаючи останні 4 години перед наступним прийомом, що встановлено під час амбулаторного моніторингу артеріального тиску. Це підтверджується через співвідношення концентрації телмісартану перед прийомом наступної дози до C_max, яке становить 80 % після прийому 40 та 80 мг телмісартану в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Очікувана тенденція до взаємозв’язку дози з часом до відновлення початкового систолічного тиску крові. Стосовно цього є невідповідними дані про діастолічний тиск крові.

У хворих на артеріальну гіпертензію телміcартан знижує як систолічний, так і діастолічний тиск без впливу на частоту пульсу. Доповнення діуретичного та натрійуретичного ефекту лікарського засобу до гіпотензивного ефекту треба все ще визначати. Антигіпертензивна ефективність телмісартану відповідає ефективності препаратів - представників інших класів антигіпертензивних лікарських засобів (продемонстровано в ході клінічних досліджень, в яких порівнювали телмісартан з амлодипіном, атенололом, еналаприлом, гідрохлортіазидом та лізиноприлом).

При раптовому припиненні лікування телміcартаном артеріальний тиск поступово повертається до параметрів, які були до лікування, протягом кількох днів без ймовірності синдрому відміни.

У ході клінічних досліджень безпосереднього порівняння випадків сухого кашлю було значно менше у пацієнтів, які застосовували телмісартан, ніж у тих, хто приймав інгібітори АПФ.

Попередження серцево-судинних захворювань

Під час дослідження ONTARGET (дослідження лікування телмісартаном та у комбінації з раміприлом) порівнювали ефект телмісартану, раміприлу та їх комбінації на серцево-судинні наслідки у 25620 пацієнтів віком від 55 років, в анамнезі яких були серцево-судинні захворювання, інсульт, облітеруючий ендартериїт або цукровий діабет з підтвердженням ураження органа-мішені (наприклад ретинопатія, гіпертрофія лівого шлуночка, макро- або мікроальбумінурія), тобто широкий спектр пацієнтів із серцево-судинним ризиком.

Пацієнти були рандомізовані до однієї з трьох груп лікування: телмісартан – 80 мг, раміприл –10 мг або комбінація телмісартану – 80 мг та раміприлу – 10 мг, після чого пацієнти знаходилися під спостереженням в середньому 4,5 року.

Телмісартан продемонстрував таку ж ефективність при зменшенні первинної кінцевої точки, що й раміприл. Частота виникнення первинної кінцевої точки була аналогічною у групах прийому телмісартану (16,7 %), раміприлу (16,5 %) та комбінації телмісартану та раміприлу (16,3 %). Багатофакторний ризик для телмісартану порівняно з раміприлом становив

1,01 (97,5 % CI 0,93 – 1,10, p (не меншої ефективності) = 0,0019).

Відсоток смертності з усіх причин становив 11,6 % та 11,8 % серед пацієнтів, які приймали відповідно телмісартан та раміприл.

Також встановлено, що телмісартан має таку ж ефективність, що й раміприл при оцінці кількох визначених другорядних кінцевих точок, включаючи поєднання таких подій, як смерть унаслідок серцево-судинного захворювання, інфаркт міокарда без летального наслідку, інсульт без летального наслідку або госпіталізація через застійну серцеву недостатність, що є первинною кінцевою точкою контрольованого дослідження HOPE. Під час дослідження HOPE вивчали ефект раміприлу порівняно з плацебо. Відносний ризик телмісартану порівняно з раміприлом при оцінці цієї кінцевої точки у ході дослідження ONTARGET становив 0,99 (97,5 % CI 0,90 – 1,08, p (не менша ефективність) = 0,0004).

Про кашель та ангіоневротичний набряк менш часто повідомляли пацієнти, які приймали телмісартан, ніж пацієнти, які приймали раміприл, хоча про артеріальну гіпотензію більш часто повідомляли при прийомі телмісартану.

Поєднання телмісартану та раміприлу не забезпечило кращий ефект порівняно з раміприлом чи телмісартаном, які приймалися окремо. Окрім того, зафіксована значно вища частота виникнення гіперкаліємії, ниркової недостатності, артеріальної гіпотензії та запаморочень у групі комбінованого лікування. Отже, цій групі пацієнтів не рекомендується застосовувати комбінацію телмісартану та раміприлу.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Всмоктування телміcартану швидке, хоча адсорбовані кількості варіюються. Середня абсолютна біодоступність телміcартану становить близько 50 %. Коли телмісартан приймають під час їди, зниження AUC_0-∞ для телміcартану варіює від приблизно 6 % (доза 40 мг) до приблизно 19 % (доза 160 мг). Через 3 години після прийому концентрація у плазмі однакова, незалежно від того, приймають телміcартан натще або з їжею.

Лінійність/нелінійність

Не очікується, що невелике зниження AUC спричинить зменшення терапевтичної ефективності. Немає жодного лінійного взаємозв’язку між дозами та рівнями в плазмі. C_max і AUC зростають непропорційно до дози при дозах вище 40 мг.

Розподіл

Телміcартан активно зв’язується з протеїнами плазми (> 99,5 %), головним чином з альбуміном та альфа-1 кислим глікопротеїном. Середній уявний об’єм розподілу в стабільному стані (V_dss) становить приблизно 500 л.

Метаболізм

Телміcартан метаболізується шляхом кон’югації з глюкуронідом первинної речовини. Фармакологічна активність кон’югата не встановлена.

Виведення

Телміcартан характеризується біекспоненціальною фармакокінетичною кривою з термінальним періодом напіввиведення > 20 годин. C_max і AUC зростають непропорційно до дози. Немає даних про клінічно значущу акумуляцію телміcартану при застосуванні у рекомендованих дозах. Концентрації у плазмі крові були вищі у жінок, ніж у чоловіків, без відповідного впливу на ефективність.

Після перорального введення телміcартан майже повністю виводиться з калом, в основному як незмінена сполука. Кумулятивна ниркова екскреція становить < 1 % дози. Загальний кліренс плазми (Cl_tot) високий (приблизно 1000 мл/хв), якщо порівнювати з печінковим кровотоком (близько 1500 мл/хв).

Особливі групи пацієнтів

Стать

Спостерігалась різниця в концентраціях у плазмі, C_max та AUC були відповідно приблизно в 3 та 2 рази вищими у жінок, ніж у чоловіків.

Пацієнти літнього віку

Фармакокінетика телміcартану співпадає у пацієнтів віком до 65 років та в пацієнтів літнього віку.

Пацієнти з порушенням функції нирок

У пацієнтів з легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції нирок спостерігалось подвоєння концентрації в плазмі. Однак у пацієнтів з нирковою недостатністю, які підлягали діалізу, спостерігається низька концентрація в плазмі крові. Телміcартан має високу спорідненість з протеїнами плазми у суб’єктів з нирковою недостатністю та не може бути виведений діалізом. Період напіввиведення не змінюється у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Фармакокінетичні дослідження у пацієнтів з порушеннями печінки виявили зріст абсолютної біодоступності приблизно до 100 %. Період напіввиведення не змінюється у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості :

таблетки по 20 мг: круглі таблетки від білого до майже білого кольору;

таблетки по 40 мг : овальні двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору;

таблетки по 80 мг : капсулоподібні двоопуклі таблетки від білого до майже білого кольору.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері, по 2, 4 або 8 блістерів у картонній коробці;

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

КРКА, д.д., Ново место, Словенія.

KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія.

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Виробник

КРКА Польща Сп. з о.о., Польща

КRKA Polska Sp. z o.o., Polska

Місцезнаходження

вул. Ровнолегла 5, 02-235 Варшава, Польща.

ul. Rownolegla 5, 02-235 Warsawа, Poland